Розглянемо альтернативний світ, де не існує проєктних менеджерів. Жодних структурованих планів, чітко визначених дедлайнів, нарад без розподілу завдань і таблиць Ґанта. Всі працюють як заманеться, без координаторів та контролю. Спершу це здається привабливим: свобода, жодного мікроменеджменту, ніяких нескінченних листувань у Slack чи Zoom-дзвінків. Але чи насправді такий світ функціонував би? Видання Galera дозволило собі трохи побешкетувати і розглянути кілька варіантів можливого розвитку ситуації за відсутності професії project manager.
Світ у вільному польоті: спонтанність і хаос
Без проєктних менеджерів кожна команда — це сукупність індивідів, що діють на власний розсуд. Технічні спеціалісти можуть генерувати просто геніальні ідеї, але хто їх узгодить між собою? Хто вирішить, коли ці ідеї втілювати, і як переконатися, що всі рухаються в одному напрямку?
Колектив просто перетворюється на табір індивідуалістів, кожен із яких курсує у власному напрямку. Втрата координації, хаос у пріоритетах, неефективне використання ресурсів, провал спільного проєкту – приблизно такі перспективи чатують на IT-колектив без “проджекта”.
З іншого боку відсутність project manager гарантує високий рівень свободи, яка так необхідна для творчості та пошуку нестандартних рішень. Зламати шаблони індустрії і вийти на новий рівень без креативного підходу неможливо.
Так, серед цього хаосу інколи може народитися геніальна ідея, але без координації вона ризикує загубитися серед недописаного коду, незакритих задач і “вкрай важливих” мемів у командному чаті.
Напевно, за відсутності “проджектів” колективи почали б ходити на мітинги за бажанням, дедлайни стали б чимось на кшталт рекомендацій, а ключові рішення ухвалювалися б шляхом “камінь-ножиці-папір”. І хтось потім напише у звіті: “Цього місяця ми не запустили продукт, проте надали свободу творчості!”
Взаємозалежність без чітких ролей: хаос як нова норма
У світі без проєктних менеджерів люди були б змушені знаходити альтернативні способи організації. Замість однієї відповідальної особи роль координації переймають усі учасники команди. Це може бути чудовим прикладом горизонтальної структури управління, але лише за умови, що всі вміють брати відповідальність. Та всім відомо, що далеко не кожному притаманна така риса.
На практиці це може виглядати так: команда сперечається тижнями про те, хто повинен займатися певним завданням, замість того, щоб рухатися вперед. Щоправда, тепер всі мітинги проходять біля кавомашини, а пріоритети визначаються в черзі на капучино. І ось у підсумку виходить, що дедлайн вже давно позаду, бюджет проєкту виріс у кілька разів, а продукт ще навіть не почали створювати.
До слова, єдиний фінальний продукт, який команда встигає створити вчасно, — це ідеально налаштований процес приготування кави, який би точно отримав сертифікацію ISO.
Project manager, поверніться!
У певний момент люди почнуть усвідомлювати: координатори, організатори та ті, хто вміє бачити “велику картину”, — незамінні. Звісно, інновації, свобода творчості та неформальні структури мають свої переваги. Але коли йдеться про складні багаторівневі процеси, від будівництва хмарочосів до запуску космічних ракет, без проєктного менеджера весь процес нагадує спробу скласти пазл із закритими очима.
Тому проєктні менеджери не просто “люди з таблицями Excel”. Це ті, хто об’єднує команди, робить хаотичний світ керованим і допомагає перетворювати амбітні ідеї на реальність. Можливо, їх роль могла б еволюціонувати, адаптуючись до потреб сучасного світу, але уявити повну відсутність цієї професії — значить уявити світ, що балансує між хаосом і геніальністю. І, зрештою, чи готові ми до такого експерименту?
