Токенізація може докорінно змінити глобальну фінансову систему, однак без єдиних міжнародних стандартів вона здатна посилити фрагментацію ринків і створити нові системні ризики.
Про це заявив фінансовий радник Міжнародного валютного фонду (МВФ) та директор Департаменту грошових ринків і ринків капіталу Тобіас Адріан, коментуючи нову доповідь організації.
Матеріал МВФ, опублікований 2 липня, розглядає токенізацію не як окреме технологічне нововведення, а як фундаментальну зміну фінансової інфраструктури, яка може вплинути на роботу всієї глобальної системи.
Токенізація змінює принцип роботи фінансових ринків
За словами Адріана, сьогодні платежі, операції з цінними паперами та деривативами вже давно здійснюються в цифровому форматі, однак вони все ще базуються на централізованих базах даних і послідовних процесах. Спочатку відбувається укладання угоди, після чого проходять кліринг, розрахунки та звірка.
Токенізація пропонує інший підхід. Якщо активи та фінансові зобов’язання переводяться в єдиний цифровий реєстр, виконання угоди, кліринг і розрахунки можуть здійснюватися майже одночасно та автоматично за допомогою програмного забезпечення.
У МВФ зазначають, що це дозволяє скоротити витрати та значно прискорити проведення операцій. Водночас така модель позбавляє систему частини захисних механізмів, які існують сьогодні. У традиційній фінансовій системі часові затримки між етапами угоди дають учасникам ринку та регуляторам можливість втрутитися у разі виникнення помилок або кризових ситуацій.
У токенізованій системі потреба в ліквідності виникатиме в режимі реального часу, вимоги щодо забезпечення можуть виконуватися автоматично, а будь-які технічні чи фінансові збої здатні поширюватися значно швидше.
На думку МВФ, у такій моделі основні ризики зміщуються від банків, інвестиційних фондів та інших фінансових установ до цифрових платформ, смартконтрактів, постачальників інфраструктури та якості даних.
МВФ назвав три можливі моделі розрахунків
Окрему увагу у звіті приділено тому, який актив має використовуватися для остаточних розрахунків у токенізованій фінансовій системі.
Історично цю функцію виконували гроші центральних банків, насамперед резерви, які фінансові установи зберігають на рахунках регуляторів. Однак у новій моделі, за словами Адріана, формується одразу три можливі підходи.
Перший – токенізовані банківські депозити. Вони є цифровим відображенням звичайних банківських зобов’язань, дозволяють зберегти чинну банківську модель і нормативну базу, але потребують ефективнішого управління ліквідністю в цілодобовому режимі.
Другий варіант – стейблкоїни. Вони забезпечують програмованість і можуть використовуватися в міжнародних розрахунках, однак їхня стабільність залежить від якості резервів, ліквідності ринку та надійності емітента.
Третій підхід – токенізовані резерви центральних банків. Такий варіант усуває кредитний ризик розрахункового активу, але передбачає значно активнішу участь центральних банків у роботі програмованої фінансової інфраструктури.
Нові технології створюють і нові ризики
У МВФ також застерегли, що токенізація може призвести до появи нових форм концентрації та фрагментації ринку.
Якщо різні платформи виявляться несумісними між собою, ліквідність може залишатися ізольованою всередині окремих екосистем. У такому випадку токенізація не усуне фрагментацію фінансового ринку, а лише створить її нову форму технічну, юридичну та регуляторну.
Ще одним викликом організація називає необхідність контролю за програмним кодом. Оскільки правила виконання угод закладаються у смартконтракти, регуляторам доведеться контролювати не лише фінансові установи, а й саму програмну логіку.
Адріан наголосив, що окремі смартконтракти можуть стати “надто важливими, щоб відмовити”. На його думку, це вимагатиме підходу, схожого на нагляд за системно важливими фінансовими установами, але вже щодо програмного забезпечення та ринкової інфраструктури.
Окремою проблемою МВФ називає правову невизначеність. Учасники ринку мають чітко розуміти, чи визнається запис у цифровому реєстрі доказом права власності, чи матимуть блокчейн-розрахунки юридичну остаточність і законодавство якої країни застосовуватиметься у разі виникнення спорів.
Для країн, що розвиваються, ризики можуть бути ще вищими
У МВФ окремо звернули увагу на наслідки токенізації для країн із економіками, що розвиваються.
На думку експертів, токенізовані гроші та цифрові активи можуть прискорити транскордонний рух капіталу, посилити використання іноземних валют замість національних і послабити монетарний суверенітет окремих держав.
Особливо гостро ця проблема може проявитися, якщо основним засобом платежу стануть приватні глобальні стейблкоїни. У такому разі значна частина фінансової інфраструктури країни може опинитися поза прямим контролем національних регуляторів.
У МВФ підсумували, що майбутнє токенізованих фінансів визначатиметься не лише швидкістю проведення операцій і можливостями програмування. Не менш важливими залишатимуться вибір безпечного розрахункового активу, сумісність платформ, чітка правова база, ефективний нагляд за смартконтрактами та міжнародна координація регуляторів.
