Для тих, хто вперше стикається з назвою «Кентаври», вона може звучати як щось із давньогрецької міфології. І це не випадково: образ кентавра – істоти, що поєднує в собі різні природи, дуже точно передає суть цієї майстерні. Майстерня «Кентаври» це творче об’єднання при Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, яке пропонує альтернативний підхід до кіноосвіти.
Тут не працює класична схема «спочатку теорія – потім практика». Навпаки, процес навчання від самого початку занурює студентів у виробництво. Камера, актори, сценарій, монтаж – усе це не відкладається «на потім», а стає щоденною реальністю. У цьому сенсі «Кентаври» ближчі до середньовічної майстерні або театральної трупи, ніж до традиційного університетського курсу. Це простір, де формується не лише ремесло, а й спосіб мислення: швидкий, гнучкий і орієнтований на результат, який народжується тут і зараз.
Буквально вчора в соціальних мережах майстерні відбулась прем’єра трейлеру до показу третьої частини програми “Жанри. Academia”. Перед тим як поговорити про цей показ, глянемо на майстерню ще раз.
Досягнення та попередні покази майстерні:
1-й курс:
У випадку майстерні «Кентаври» досягнення найкраще розкриваються не через абстрактні оцінки, а через конкретні програми, які структурують їхню роботу. Кожна з них це не просто набір фільмів, а цілісний етап розвитку, із власною логікою, темою і способом взаємодії з глядачем.
Першою важливою віхою стала програма «8½ кіновправ», показ якої відбувся 21 грудня 2024 року в Будинку кіно. Уже сама назва задає тон: це не «фільми» у класичному розумінні, а вправи, спроби, пошуки, експерименти з формою. Але саме в цьому і полягає сила програми. Першокурсники, які зазвичай лише входять у професію, тут одразу працюють із камерою, ритмом, акторською взаємодією. Показ цієї програми став своєрідною заявою: навчання може починатися не з теорії, а з практики, причому практики публічної. Глядач отримував не «відшліфований продукт», а живий процес становлення і саме це створювало відчуття чесності та енергії.
Наступним кроком стала програма «Міфи: Сучасні адаптації», показ якої відбувся 8 червня 2025 року. Тут уже відчутний перехід від вправ до осмислених висловлювань. Учасники працюють із міфом як із матеріалом, переосмислюють архетипи, переносять їх у сучасний контекст, шукають нову мову для старих сюжетів. Важливо, що ця програма демонструє не лише технічний ріст, а й появу авторського мислення. Показ функціонує як діалог: глядач упізнає знайомі структури, але бачить їх у несподіваному прочитанні. Саме в межах цієї та суміжних програм окремі роботи майстерні почали активно з’являтися на міжнародних фестивалях, де отримували відзнаки та спеціальні згадки журі. Це важливий момент: фільми, створені в освітньому середовищі, виходять за його межі й підтверджують свою релевантність у глобальному контексті.
2-й курс:
Найбільшим та найамбітнішим етапом на сьогодні є програма «Жанри: Academia». Вона отримала одразу два покази – 21 грудня 2025 року та 28 березня 2026 року, що вже саме по собі показово. Якщо попередні програми були радше фіксацією етапу, то тут ми бачимо модель репертуарності. Програма живе довше, повертається до глядача, переосмислюється. Її основа це робота з жанрами як системою. Учасники не просто знімають історії, а свідомо взаємодіють із жанровими кодами: трилером, драмою, іронічною формою, експериментом. Це вже рівень, на якому кіно стає не лише інтуїтивним, а й аналітичним процесом.
Покази «Жанри: Academia» демонструють іншу якість сприйняття: глядач приходить не лише подивитися, а й розпізнати, як працює жанр, як він трансформується, як із ним сперечаються. Окремі фільми цієї програми також продовжили фестивальний шлях, отримуючи участі та нагороди за кордоном, що ще раз підкреслює: мова, яку формують «Кентаври», є зрозумілою поза локальним контекстом.
І важливо, що ця програма не завершена. Два покази вже відбулися, але сама логіка її існування підштовхує до продовження. Саме тому дата 7 червня 2026 року починає сприйматися не просто як ще один показ, а як потенційний третій акт цієї ж програми – новий виток, у якому попередній досвід буде переосмислений і розширений.
Показ 7 червня:
Формат:
Показ, трейлер якого вже можна подивитись, відбудеться 7 червня 2026 року в Будинку кіно (Синя зала). Він логічно продовжує і водночас підсумовує програму «Жанри: Academia». Це вже третя частина програми і саме вона виглядає як її повноцінна кульмінація. Якщо попередні покази (грудень 2025 та березень 2026) окреслювали напрям і поступово розгортали жанрову логіку, то тепер йдеться про масштабування: більше фільмів, більше авторів, більше амбіції.
Формат події одразу задає інший рівень. Програма буде поділена на дві частини з перервою, і кожна з них включатиме по дев’ять фільмів. Така структура важлива: це вже не просто вечір показу, а майже фестивальний досвід всередині однієї майстерні. Глядач входить у простір, де за один вечір може побачити широкий спектр жанрових підходів, від класичних інтерпретацій до експериментів із формою.
На рівні виробництва цей показ також фіксує важливий момент. Станом на зараз завершено зйомки значної частини фільмів, частина з них перебуває на етапі монтажу, інші ще в процесі. Це означає, що програма формується буквально «на ходу» і в цьому є її жива енергія. Серед робіт, які вже вийшли на стадію монтажу: «Кармен» Кароліни Сінгх, «The Girl Inside» Софії Яцик, «Невидимість» Ольги Савченко, «Зачинені розбиті вікна» Артема Штейнле, «Палата №7» Данила Колесника, «Між людьми» Анни Коршун, «Be My Blue» Євгенія Шемета та «Вирок 86» Валерії Царенко. Паралельно триває виробництво інших робіт, від «Обіцянки» Захара Шестяєва до «Аліси в “Країні див”» Мілени Пасічник і «Останнього концерту» Богдана Туровського.
Важливо, що це не просто набір назв. Уся програма побудована на роботі з літературною основою, від класики до сучасних текстів і навіть фанфіку. Тут поруч існують Проспер Меріме, Герберт Веллс, Жан-Поль Сартр, Франц Кафка, Ганс Крістіан Андерсен, Шарль Перро, Хорхе Луїс Борхес та інші автори. Але ключове, не самі джерела, а те, як вони трансформуються через жанр. Це кіно не про ілюстрацію тексту, а про його переосмислення.
Події:
Окремо варто підкреслити: для всіх цих робіт показ 7 червня стане прем’єрним. Глядач уперше побачить ці фільми, без попередніх релізів, без фестивального «бекграунду». Це створює особливу напругу і цінність моменту: подія стає точкою першого контакту між фільмом і аудиторією.
Ще один важливий елемент вечора це друге вручення нагороди «Золотий Кентавр». У цьому жесті відчувається формування внутрішньої інституції: майстерня не лише створює фільми, а й вибудовує власну систему визнання. Це додає події виміру конкуренції, але водночас і фіксує рівень, з’являється критерій, за яким можна оцінювати розвиток робіт.
Масштаб:
Як підсумок другого курсу, цей показ виглядає значно масштабнішим за попередні. Якщо раніше йшлося про освоєння інструментів і поступове входження в жанр, то тепер, про свідоме і різноманітне використання цих інструментів. Розширюється спектр тем, ускладнюється драматургія, з’являється більше впевненості у формі. Це вже не просто навчальний процес, а спроба говорити з глядачем на рівних.
У промоційному вимірі ця подія працює як запрошення: побачити нове українське кіно в момент його народження, без фільтрів і дистанції. В аналітичному, як точка фіксації: де саме зараз перебувають молоді автори, як вони мислять жанром і що роблять із класичними текстами.
І саме тому 7 червня це не просто ще один показ. Це момент, коли стає зрозуміло, у що перетворюється «Жанри: Academia» як процес і куди вона може рухатися далі.
Важливо, що третій показ «Жанри: Academia» поєднує в собі дві траєкторії розвитку авторів, і це добре видно на конкретних прикладах. У програмі є режисери, які вже заявляли про себе на попередніх показах цієї програми і тепер повертаються з новими, складнішими роботами. Наприклад Артем Штейнле із фільмом «Зачинені розбиті вікна» чи Софія Яцик із «The Girl Inside». Ці автори вже показали на першому показі програми «Жанри: Academia» інші фільми: “Обдаровані від 0-1” та “Blind Spot”. У їхніх випадках йдеться не просто про новий проєкт, а про продовження авторського руху: можливість побачити, як змінюється інтонація, як точніше вибудовується жанр, як зростає впевненість у формі.
Водночас у програмі з’являються й дебютанти програми, для яких цей показ стає особливою прем’єрою. Наприклад, Любов-Марія Карпів із «Дівчиною з попелу» або Данило Колесник з “Палатою №7”.
Саме це поєднання авторів, які вже проходили через публічний показ програми, і тих, хто лише входить у нього – створює відчуття живого процесу, де розвиток і поява нових голосів відбуваються одночасно.
Як висновок:
У підсумку, показ 7 червня це не просто ще одна дата в календарі майстерні «Кентаври», а момент, коли можна побачити живий зріз сучасного молодого кіно в процесі його становлення. Це подія, де поєднуються досвід і дебют, класика і експеримент, навчання і вже цілком професійна розмова з глядачем. Саме тут стає видно, як із вправ і пошуків народжується авторське висловлювання.
7 червня в Будинку кіно це можливість не просто подивитися фільми, а стати свідком їхнього першого життя на екрані, відчути реакцію залу, побачити, як працює жанр у руках нового покоління режисерів. Якщо цікаво, куди рухається українське кіно і хто формує його найближче майбутнє, цей показ точно вартий уваги.
