Сьогодні освіта в кіно дедалі більше відходить від теорії як самоцілі. Практичний досвід стає ключовим фактором: саме на майданчику, в процесі створення, помилок і пошуку рішень формується справжній фахівець. Аудіовізуальна сфера це передусім ремесло, яке неможливо опанувати лише з книжок чи лекцій. Саме тому формати навчання, що поєднують інтенсивну практику, командну роботу і менторство, сьогодні мають найбільшу цінність. Важливу роль у цьому відіграють освітні програми – структуровані інтенсиви, лабораторії та курси, які дозволяють учасникам не просто отримати знання, а пройти конкретний шлях: від освоєння інструментів до створення завершеного аудіовізуального продукту.
Майстерня “Кентаври”:
Одним із прикладів такої освіти є Майстерня “Кентаври” експериментальна освітня майстерня в сфері кіно, заснована українським режисером і продюсером Дмитро Томашпольським. Вона функціонує як частина навчального процесу в університеті, але водночас виходить за межі класичної академічної моделі. Її головна ідея це формування універсального кінематографіста, який одночасно мислить як режисер, продюсер, сценарист і член команди.
У майстерні навчаються студенти кіноспеціальностей, які з перших етапів включені в реальний виробничий процес. Вони не лише виконують окремі ролі, а й створюють повноцінні проєкти від однохвилинних фільмів до альманахів і фестивальних робіт. Наприклад, у межах навчання студенти самостійно реалізують фільми, де можуть виступати одночасно в кількох ролях: від сценаристів до акторів.
За два роки існування майстерні було реалізовано дві різні освітні програми, кожна з яких мала свій фокус. “8½ кіновправ” та “Міфи: Сучасні адаптації” програми майстерні на першому курсі навчання.
“8½ кіновправ”:
Програма “8½ кіновправ” побудована як серія практичних завдань, де кожна вправа це окремий виклик. Вісім кіновправ, кожна з яких має власний виклик та завдання: автопортрет, натюрморт, неігровий етюд, заповідь, вірш, арія, сон та зрив даху. Кожна вправа мала спільне правило – хронометраж до однієї хвилини, а також присутність переломної події та трьохактної структури.
Прем’єра цих фільмів відбулась 21-го грудня 2024 року в Будинку Кіно та зібрала аншлаг у Синій залі. На другому семестрі ще продовжились кіновправи: правило “вісімки”, кохання у трьох кадрах та внутрішньокадровий монтаж. На відміну від першого семестру, кіновправи другого були націлені саме на операторські правила зйомки. Дві кіновправи майстерні згодом були показані на фестивалях закордоном, а саме “After Fire” Артема Штейнле та “I Love You” Захара Шестяєва. Попри закінчення програми з кіновправами, деякі студійці майстерні продовжили знімати кіновправи, наприклад “My Persona” Ірини Жидкової, яка отримала перемогу на Міжнародному студентському кінофестивалі “Пролог”.
“Міфи: Сучасні адаптації”:
Друга програма майстерні, яка була реалізована на другому семестрі першого курсу це – “Міфи: Сучасні адаптації”. Вона стала масштабнішим колективним проєктом у форматі кіноальманаху. У межах програми студенти створили 25 короткометражних фільмів, кожен з яких є переосмисленням давньогрецького міфу в сучасному контексті . Теми розподілялися жеребкуванням, після чого учасники проходили повний цикл виробництва: від сценарію і пітчингу до зйомок і постпродакшену.
Саме фільми програми “Міфи: Сучасні адаптації” дали поштовх кентаврам показатись закордоном на фестивалях Великої Британії, Польщі, США, Бразилії, Італії, Греції та Румунії.
Програма “Жанри. Academia”:
Програма «Жанри: Academia» це наступний етап у логіці навчання в майстерні “Кентаври”, який переходить від вправ і адаптацій до усвідомленої роботи з жанром як інструментом. Якщо попередні формати вчили знімати і мислити через практику, то тут фокус зміщується на контроль: як саме створюється емоція, напруга і взаємодія з глядачем.
В основі програми робота з жанрами як із чіткими системами. Трилер, комедія, драма чи, наприклад, мелодрама розглядаються не як “настрій”, а як набір конкретних механік: ритм сцен, побудова конфлікту, робота з очікуванням глядача, монтажна логіка. Учасники досліджують ці елементи, а потім одразу застосовують їх у практиці, створюючи сцени або короткі роботи з чітко визначеним жанровим завданням.
Ключовий принцип «Жанри: Academia» це поєднання аналізу і виробництва. Кожен етап передбачає не лише виконання, а й рефлексію: чому сцена працює або не працює, як змінюється сприйняття залежно від режисерського рішення, де виникає напруга і як вона контролюється. Такий підхід переводить учасників із рівня інтуїтивного творення на рівень усвідомленої режисури.
Ще одна важлива особливість це системність і ускладнення. Завдання вибудовуються так, щоб поступово розширювати інструментарій. Від базових жанрових вправ до складніших форм, де потрібно поєднувати кілька рівнів драматургію, візуальне рішення і роботу з актором. У результаті учасники не просто “пробують жанри”, а вчаться керувати ними як повноцінним інструментом.
На відмінну від попередніх програм, “Жанри. Academia” має більші масштаби та більше показів. 21-го грудня на день народження майстерні були представлені перші п’ять фільмів програми: “Матір. Частина Перша” Захара Шестяєва, “Sonus Ex Machina” Ольги Савченко, “Під шкіркою помаранчів” Анни Коршун, “Біла Пляма” Софії Яцик та “Обдаровані від 0-1” Артема Штейнле.
Однак в грудні був лише перший з чотирьох показів цієї програми. Вже 28-го березня відбудеться другий показ, де будуть представлені одразу 7 фільмів програми. Серед них: “She says” Елізабет Алексєєвої, “Інший бік смерті” Мілени Пасічник, “Ваза: Перезавантаження” Георгія Плієва, “Живи з цим” Євгенія Шемета, “Поет” Богдана Туровського, “Історія однієї бурі” Ірини Жидкової та “Мій найкращий друг – Валера” Антона Малиновського.
Як висновок:
Майстерня Кентаври демонструє модель освіти, в якій навчання невіддільне від практики, а розвиток відбувається через постійне створення. Програми на кшталт «8½ кіновправ», «Міфи: Сучасні адаптації» та «Жанри: Academia» вибудовують послідовну систему. Від базового освоєння інструментів до глибокого розуміння кіномови і жанру.
Це підхід, у якому студент поступово переходить від виконавця до автора – людини, яка не просто знімає, а розуміє, як і чому працює кіно. Саме така освіта формує нове покоління кінематографістів, здатних мислити системно, працювати в команді і відповідати за результат.
У результаті «Жанри: Academia» постає не як окрема програма, а як логічна кульмінація цього процесу. Етап, де інтуїція перетворюється на свідому режисуру.
