Українська кіноосвіта довгий час будувалася за класичною академічною моделлю. Спочатку історія та теорія мистецтва, потім вправи, і лише наприкінці повноцінний дебютний фільм. Проблема цієї системи в тому, що студент опановує професію розумом, але не практикою. Кінематограф же є ремеслом дії: він формується на майданчику, у помилках, у взаємодії з командою, у боротьбі з часом та реальністю. Саме як реакція на цей розрив і виник експеримент, а що як спробувати студентам вчитись на власних фільмах? Цей експеримент вирішила втілити Майстерня «Кентаври», освітній осередок, який намагається навчати кіно не описом, а постійною практикою. Її учасники не здобувають практичні навички на майданчику після університету, а поступово роблять це вже під час навчання.
Назва та початок:
Майстерня сформувалася в рамках Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого як експериментальна освітня група, що прагнула змінити логіку підготовки режисерів і кінематографістів. Її заснував режисер і продюсер Дмитро Томашпольський, який запропонував змінити сам принцип навчання: замість довгої підготовки до дебютного фільму, постійне створення фільмів з перших місяців навчання.
Назва «Кентаври» є метафоричне. У міфології кентавр це істота подвійної природи, поєднання коня та людини. У випадку майстерні, кентавр це поєднання кількох професій. Студент повинен бути універсальним кінематографістом – бути в різних іпостасях. З моменту заснування майстерня будувалася як середовище постійних зйомок, де покази робіт і обговорення є не фіналом навчання, а його щоденною формою.
Аналіз системи навчання:
Педагогіка «Кентаврів» базується на принципово іншій логіці засвоєння знань. Теорія тут виникає не перед досвідом, а після нього. Студієць спочатку стикається з проблемою, вирішує як може і лише потім отримує інструменти для пояснення. У результаті знання не абстрактне, а прив’язане до конкретного пережитого випадку, через що урок швидше та краще засвоюється.
Важливою є і серійність виробництва. Постійне створення фільмів прибирає сакральність зйомки. Камера перестає бути подією, вона стає робочим інструментом. Через повторюваність формується реміснича швидкість, професійна дисципліна та розуміння кіно.
Ще одна особливість – руйнування однозадачних виконавців. Кіно вивчається як система взаємозалежних професій. Студієць розуміє логіку не тільки своєї ролі, а й суміжних: як продюсер домовляється за зйомку, як сценарист пише історію, як асистент режисера працює з таймінгом. Це змінює мислення з авторського на виробниче, зосереджене на процесі, а не лише на ідеї. Таким чином, універсальний “кентавр” знатиме що і яку задачу давати оператору чи актору, бо студієць вже був на його місці та розуміє його положення.
Метод навчання також активно використовує обмеження: короткі терміни, малі ресурси, задані жанри. Вони не заважають творчості, а формують її, змушуючи шукати рішення в реальних умовах, подібних до індустрії.
Трохи про досягнення:
Практична модель навчання швидко дала відчутний результат у вигляді регулярних публічних показів. Уже протягом першого курсу було представлено дві повноцінні програми – «8½ кіновправ» та «Міфи: Сучасні адаптації», які стали фактичним підсумком першого етапу формування майстерні та водночас її публічним дебютом.
На другому курсі система виробництва ускладнилася і перейшла до жанрової роботи. У першому семестрі відбувся перший показ програми «Жанри: Academia», де було представлено перші п’ять фільмів цього розділу. Розвиток програми передбачає серійність: другий показ запланований на 28 березня, а в червні мають відбутися третій і четвертий. Таким чином показ стає не завершенням навчання, а регулярним етапом процесу, що фіксує розвиток студентів у часі.
Програма “Жанри: Academia” вчить студійців роботи із жанровим кіном та правильною технологією їх виробництва. На першому показі програми були показані різножанрові фільми: соціальна драма “Матір: частина перша” (реж. Захар Шестяєв), фантастична трагікомедія “SONUS EX MACHINA” (реж. Ольга Савченко), екзистенційна драма “Під шкіркою помаранчів” (реж. Анна Коршун), трилер “Біла Пляма” (реж. Софія Яцик) та абсурдна комедія “Обдаровані від 0 до 1” (реж. Артем Штейнле). Вже 28-го березня будуть показані наступні жанрові фільми програми, про які буде повідомлено в соціальних мережах майстерні.
Окремим результатом стала фестивальна присутність. Багато фільмів майстерні демонструвалися на міжнародних фестивалях за кордоном, де отримували спеціальні нагороди, почесні відзнаки та перемоги. Це означає, що роботи функціонують не лише як навчальні вправи, а як повноцінні фестивальні короткометражні фільми. Фільми “Кентаврів” були показані на екранах фестивалів США, Великої Британії, Польщі, Греції, Грузії, Італії, Бразилії, Румунії та України.
Важливою діяльністю стало й організаційне залучення до кіноіндустрії: учасники майстерні активно долучилися до відновлення та проведення Міжнародного студентського кінотелефестивалю “Пролог”, виступаючи не тільки авторами, але й організаторами кінопроцесу. У результаті майстерня працює одночасно як освітній простір, творча студія і кінематографічне середовище.
Як висновок:
Майстерня «Кентаври» пропонує іншу логіку кіноосвіти: не накопичення знань перед практикою, а формування знань через постійне створення фільмів. Її модель ближча до ремісничої майстерні, де професія опановується в процесі роботи. Саме тому значення проєкту полягає не тільки в кількості створених робіт, а у зміні принципу підготовки кінематографіста, від академічного очікування професії до життя всередині неї вже під час навчання. Тож цікаво буде слідкувати за цим експериментом у соціальних мережах та особисто, відвідуючи покази майстерні.
