Якось я опинилася на черговому саміті зі штучного інтелекту — форум, вечірка, нетворкінг, стара добра атмосфера Silicon Valley. Я побувала на кількох десятках таких заходів: стартап-пітчах, пошуках інвестицій, вечірках для засновників, де фонтанують слогани, «інновації», бізнес-кейси, панелі, вдалі й невдалі поради.
Але з часом усі ці конференції почали звучати однаково: ті самі доповідачі, ті самі слайди, ті самі теми — від «Responsible AI» до «What’s next in Gen-AI». І навіть трохи жалю: сидиш, ловиш себе на думці, що бачив усе це вже — на тому самому майданчику, під тим самим брендом, з тими самими обличчями. Всі посміхаються, постять у соцмережах, але всередині відчувають: «О, крута тема… але ніби вже десь було».
Ось мої роздуми — і не лише мої, а й тих, із ким я говорила на подібних заходах. А ще — кілька фактів, що додають темі трохи ґрунту.
- За даними AI Index, відвідуваність великих конференцій зі ШІ (13 найбільших) значно зросла за останнє десятиліття.
- Водночас індустрія «AI-конференцій» уже налічує десятки подій щороку — понад 40 топ-форумів і самітів у 2024–2025 роках.
- У дослідженнях з генеративного ШІ зазначено: інновації часто супроводжуються повторенням із «легкою варіацією».
- Отже, цифри свідчать: ринок конференцій росте — але чи росте зміст?
Після кількох поїздок на конференції у США та Канаді — від стартап-хабів до вечірок із фаундерами та інвесторами — я почала відчувати певне дежавю. Усе ніби трохи оновили, але сюжет знайомий до болю (і до шампанського на afterparty).
- Спікери. У головних ролях — зірки венчурної сцени або їхні «клони»: VC, CEO «щойно після екзиту», growth-хакери та «AI thought leaders». Іноді здається, що вони подорожують між подіями як тур гурту Coldplay — змінюючи лише фон і назву саміту.
- Теми. «Responsible AI», «Ethics in AI», «AI for Good», «Data & Governance» — набір хітів, які вже стали класикою жанру. Теми важливі, без сумніву, але після двадцятого разу це вже як слухати той самий ремікс з альбому “AI Conference Classics”.
- Нетворкінг. Біля банеру — черга на фото, при вході — DJ з техно, після панелей — коктейлі з обов’язковим “let’s connect”. Усі справді знайомляться, але результат — частіше «трохи натхнення і кілька візиток», ніж нова співпраця. Зате stories виглядають чудово, і поговорити з друзями завжди приємно.
- Відчуття. Іноді здається, що презентації створив один і той самий шаблон PowerPoint, який просто змінює логотипи спонсорів. Навіть жести спікерів — знайомі. І я вже не впевнена: чи була тут торік, чи просто оновили колір бекграунду
Моя гіпотеза: можливо, ШІ вже сам організовує конференції про себе — бо результат надто симетричний: великий захід, багато людей, багато фото… 😊
Чому це відбувається
- Експоненційне зростання теми. Коли технологія входить у мейнстрім, усі хочуть її торкнутися — від спікерів до стартапів. Це створює лавину подій, але не завжди із новими ідеями.
- Маркетингова машина. “We’re an AI conference”, “Come meet the greatest minds in AI” — ці фрази продаються. Головне, щоб події не перетворювались на саморекламу, а зберігали реальний обмін знаннями.
- Повторення форматів. Організатори копіюють те, що вже працювало — панелі, пітчі, гучні промови. Але коли панель тягнеться дві години, мозок точно перемикається в режим “AI sleep mode”.
- Швидкий темп інновацій. Технологій дедалі більше, а уваги менше — тому замість глибокого занурення маємо швидкий огляд: «ось новий GenAI-інструмент», «ось кейс», але без критики чи деталей.
Є й винятки (і вихід із лабіринту)
Не все так циклічно, як здається. Є конференції, які дійсно виділяються. Наприклад, заходи з дизайну GENAI чи кіно + AI-проєктів дають інші емоції, бо поєднують технологію з мистецтвом і несподіваним.
AI Investment Summit 2025 в UC Berkeley (AI Investment Summit 2025 @UC Berkley)— саме з таких. Нарешті конференція, де говорили не про етику, а про еволюцію.
Партнер Sequoia Capital Константін Бахлер (Konstantine Buhler, Partner at Sequoia Capital) окреслив карту розвитку ШІ на чітку шкалу майбутнього, і якщо вірити його прогнозам, нас чекає цікаве десятиліття:
- Seamless Agents (вже зараз) — інтегровані помічники, які розуміють контекст і діють без команд;
- AI Voice (2026–2027) — повноцінні голосові інтерфейси з емоцією і тоном;
- AI Video (2027) — синтетичний контент на новому рівні, де “fake it till you make it” стане буквальною фразою;
- AI World Models (2027) — системи, які навчаються з усього світу, не лише з даних;
- Embodied AI (2028–2029) — коли штучний інтелект отримає фізичну форму. (Так, нарешті щось, що можна обійняти або хоча б попросити принести каву ☕).
Ще кілька спікерів додали глибини до дискусії.
Метт Вейл (Matt Vail,OpenAI), Девід Хефлер (David Hefler,BlackRock), Аарон Джейкобсон (Aaron Jacobson,NEA) та Чонг Тан (Chong Tang ,Berkeley SkyDeck Fund) одностайно наголосили: безпека — головне питання епохи AI-агентів.
Вони зазначили, що споживчий сектор зараз бере на себе найбільший ризик, адже саме туди потрапляють усі “перші випробування” нових технологій. Люди завантажують експериментальні додатки, дозволяють їм доступ до даних, не задумуючись, що ж там відбувається “під капотом”. Жодна регульована організація чи державна установа не дозволила б собі такого рівня свободи — і це створює цікавий парадокс: вперше в історії споживач має більше інновацій і вибору, ніж уряд чи корпорації.
Водночас вони відзначили, що справжній ринок для впровадження AI — саме в організаційному секторі, де є процеси, дані, регулювання і чіткі правила гри. Там штучний інтелект може масштабувати ефективність, знизити ризики й автоматизувати те, що десятиліттями вимагало людської уваги.
Окремо обговорювали тему “go-to-market first”: у світі, що змінюється з неймовірною швидкістю, виграє не той, хто ідеально готується, а той, хто діє першим, не боїться помилятися й вчиться на ходу.
І попри всю магію автоматизації, пролунала доволі земна порада: так, усе ще варто йти вчитися на програміста. Бо навіть у майбутньому потрібні будуть люди, які здатні виявляти збої, оптимізувати код, а також розбиратися у сферах комплаєнсу, аудиту, регулювання, боротьби з шахрайством і стратегій виходу на ринок. Усе це тепер доведеться еволюціонізувати майже так само швидко, як і сам штучний інтелект.
Загалом я впевнена: причина — дистанція. Коли ти не в кутах Silicon Valley, коли ти не в потоці, ти сприймаєш більше, ніж «ще одна панель». І це змінює досвід.
Що з цього може взяти Україна
Для української ІТ/AI-сцени це чудова можливість — але лише якщо ми не повторимо помилку «ще-одна-конференція».
- Менше натовпу — більше змісту. Краще кілька глибоких панелей, ніж 40 поверхневих.
- Дозвольте критику. Говоріть про провали, ризики, ідеї, що не спрацювали.
- Фокус на спільноту. Нетворкінг — не мета, а засіб. Важливо, що буде після.
- Гра з форматом. Якщо вже 100-й раз “Responsible AI” — змініть кут: зробіть воркшоп чи симуляцію.
- Підтримуйте локальний талант. Українські стартапи, дослідники, практики — не менш цікаві, ніж закордонні «зірки».
Підсумок
Коли ви вдруге чи втретє чуєте на саміті «responsible AI», «governance», «new paradigm» — зупиніться й подумайте: це глибина чи просто echo — ехо інтелекту, що повторює себе?
У світі, де конференції множаться, а зміст розмивається, найцінніше — залишатись вимогливими до спікерів, змісту й себе.
А для України це шанс не копіювати, а створювати. Події, які не просто збирають людей, а запускають рухи, рішення, ідеї. Бо коли інші втомлюються від формату, ті, хто його змінюють, — рухають сцену вперед.
А якщо все ж щось зміниться — хай першим про це повідомить Embodied AI. Принаймні він точно не забуде запросити мене на наступну конференцію.
