24 грудня 2024 року іранська влада офіційно оголосила про зняття багаторічної заборони на популярний месенджер WhatsApp та платформу Google Play. Цей крок, за повідомленням державних ЗМІ, став частиною ширшого процесу пом’якшення інтернет-цензури, яка давно критикувалася як усередині країни, так і міжнародною спільнотою.
Повідомляє видання AP news
Іран є однією з країн із найсуворішими обмеженнями в доступі до інтернету, блокуючи низку платформ, зокрема Facebook, Twitter (Х), YouTube та інші популярні сервіси. Ці обмеження значною мірою обґрунтовувалися політичними причинами, адже соціальні мережі часто ставали майданчиками для організації протестів та висловлення невдоволення режимом. Проте багато іранців користувалися VPN для обходу блокувань.
Рішення про зняття заборони
За повідомленням агентства IRNA, зняття обмежень на WhatsApp і Google Play було затверджене більшістю голосів на спеціальному засіданні, яке очолював президент Ірану Масуд Пезешкіян. Міністр інформації та комунікаційних технологій Саттар Хашемі назвав це «першим кроком у знятті інтернет-обмежень».
Однак досі невідомо, чи це рішення торкнеться інших заблокованих платформ, таких як Facebook чи Twitter, або чи буде це першим кроком до значущої реформи в політиці цензури.
Соціальні мережі та протести
Протягом останніх років соцмережі відігравали ключову роль у політичному житті Ірану. Вони використовувалися для мобілізації громадян під час масових протестів, висвітлення порушень прав людини та поширення інформації, що часто замовчувалася офіційними ЗМІ. Особливо важливим був доступ до платформ під час антиурядових протестів у 2022-2023 роках.
Ці події спричинили тиск на уряд з боку громадськості та міжнародних організацій, які вимагали більше прозорості й свободи слова. У вересні 2024 року США навіть закликали великі технологічні компанії, такі як Meta та Google, сприяти доступу до інтернету в країнах із суворою цензурою, включаючи Іран.
Рішення Ірану було сприйнято як позитивний сигнал для міжнародної спільноти. Експерти вважають, що це може бути частиною спроб Тегерана покращити свої відносини із Заходом, зокрема на тлі економічних санкцій, які обмежують доступ країни до технологій і ресурсів.
