Часом слово “експерт” викликає нудоту — сьогодні в медійному полі будь-хто або експерт, або блогер. І сказати про себе: “я маю експертизу в цьому питанні” може багато хто, а от довести — ні. Втім, якихось пруфів від самопроголошених економічних, політичних, військових чи психологічних експертів і не просять. Точніше, не просили. Нині Google вийшов напереріз і почав сильно перейматися питанням підкріплення експертності.
У цьому матеріалі згадаємо коротко, як територія хаосу в Google поступово перетворювалася на врегульований рух. А ще спробуємо з’ясувати, як так сталося, що ми — люди — маємо звітувати перед алгоритмами й переконувати їх у своїй компетентності.
Від E-A-T до E-E-A-T
Історію про появу критерію E-A-T знає багато хто. Він з’явився у 2014 році як відповідь Google на численні фейкові матеріали. І бентежили не всі з них, а лише ті, що могли прямо нашкодити життю чи здоров’ю людей. Не слід наділяти компанію Google надмірною гуманністю — турбувала не стільки якість, скажімо, медичних порад, скільки судові позови через їх неякісність. Як би там не було, а Medic Update 2018-го сильно вплинув на життя у мережі клінік, фармкомпаній та навіть простих лікарів.
А в 2022-му почалася масова експансія штучного інтелекту. Цю шалену новину ми в Україні дещо пропустили, із зрозумілих причин. Втім, фахівці з ШІ помітили її одразу, а з часом до нього дісталися й пересічні українські користувачі. Та й загалом — усі користувачі й фахівці світу. Як це часто буває з новим, реактивніші отримали швидкий профіт від нової технології. Сказали авторам та журналістам: “прощавайте”, нагенерували контенту за очі за допомогою ШІ — і швидко почали підніматися у гуглівській видачі. Гарненько, але насправді авторам треба було казати не “прощавайте”, а “до зустрічі”.
У відповідь на згенеровані штучним інтелектом тексти Google елегантно додав до критерію E-A-T ще одну E і поширив його дію на всі ресурси. Тепер маємо критерій E-E-A-T (Experience — Expertise — Authoritativeness — Trustworthiness), і він є основним фільтром довіри в мережі.
Кому і чому ми доводимо експертність?
Поки фахівці сперечаються про те, E-E-A-T — це крах чи можливість, п’ють настойку валер’янки чи щось міцніше, я пропоную подивитися не на технічну, а на філософську сторону питання. Жити в інформаційному полі, де будь-хто будь-що може видавати за експертну точку зору — набридло (про нудоту писала вище). І в цьому плані ще один фільтр контролю — це ок.
Але тінь фільму “Термінатор” таки бентежить, і в якості протесту виникає питання: чому я маю щось доводити бездушній машині? Відповідь проста: тому що через “машини” й алгоритми спілкуються люди. Правда в тому, що реального спілкування, особистого, ніжного, людяного, у нас стало критично мало. Це вже не нестача, а реальна криза. Дефіцит заповнюють ті самі алгоритми, які виступають посередниками, передаючи емоції, досвід і поради від людини до людини.
Разом із тим, алгоритми Google і ШІ нічого не відчувають і, за великим рахунком, нічого не знають, окрім того, що написали чи сказали ми. І якщо в реальному житті у нас є можливість сумніватися в інформації на основі невербальних сигналів, приймати обдумане рішення і відповідати за нього, то коли інформацію передає Google, він фактично починає брати на себе частину відповідальності за наше рішення. І додатковий бар’єр — це не про погіршити життя SEO-фахівцям, а про чіткість сигналу.
Google, YouTube, Instagram чи ChatGPT — це фільтри нашої уваги. Вони вирішують, чий контент побачать мільйони, а чий — ні. Тож довести свою експертність машині — означає пройти ценз її довіри, щоб твої слова взагалі були почуті людьми. А для цього вони мають бути експертними.
У реальному житті нас часто бісить фраза “це мій погляд”, особливо якщо її сказала людина, на чий погляд гравітація не притягує, а відштовхує. У такі моменти хочеться сказати, що для того, аби мати погляди, треба хоч іноді вмикати мізки. Приблизно так працює E-E-A-T. Він питає: а чому твій погляд, твої слова мають право на життя? Чому цією інформацією мають користуватися мільйони людей?
Машини не довіряють людям — і це їх перший крок до людяності. Бо саме на недовірі й перевірці фактів ми й тримаємося так довго.
Як довести алгоритму, що ти експерт?
Про те, як бути переконливим в очах пошукової системи, ми запитали експерта — Entity Architect Ігора Андрішака. Він надав такі рекомендації:
- Говори своїми словами
З високою ймовірністю алгоритм ідентифікує тебе, якщо твій текст буде не ідеальним, а живим. Тут і tone of voice має значення, і приклади з реального життя.
- Покажи своє життя
Профілі в соціальних мережах, сторінки авторів, інтерв’ю — усе це має значення. Тепер у Facebook не можна постити лише котиків, але й без них не можна. LinkedIn — опора професійного життя, а Вікіпедія — ледь не must-have, бо ти ж експерт.
- Не ігноруй лінки
Не знаю, чи варто вкотре проговорювати мантру: “лінки працюють”, але суть у тому, що якщо твоя інформація має цінність, то тебе мають цитувати. Ну і навпаки…
- Реагуй на сигнали
Відгуки й коментарі без відповіді натякають на те, що тебе або немає, або тобі немає чого сказати. На жаль, бути “вищим” не вийде, і формула “якщо треба пояснювати — то не треба” працює лише в романтичних стосунках.
- Підтримуй репутаційну гігієну
Моніторинг пошукової видачі — це нова форма професійної етики. Без SERM зараз нікуди, і якщо в цьому ти не фахівець, то шукай того, хто знається на питанні.
- Не грай у “псевдоексперта”
Штучний інтелект уже досить добре зчитує контент, а надалі зчитуватиме ще краще. Просто “додати води” не вийде, говорити взагалі не вийде: якщо досвіду нуль, а є лише амбіції, то купи кілька зустрічей із психологом і почни нове життя.
