Квентін Тарантіно завжди вмів перетворювати історію на видовищний кінематографічний міф. Його дев’ятий фільм «Одного разу в Голлівуді» став справжньою любовною листівкою «золотій ері» Голлівуду. Але за фасадом гламурних вечірок, неону й класичних кіностудій ховається щось темніше. Відгомін реальних подій, які змінили обличчя американського кіно.
Про що фільм?:
Події фільму розгортаються у 1969 році. У центрі сюжету актор Рік Далтон (Леонардо Ді Капріо), колись популярна зірка телевестернів, і його дублер та найкращий друг Кліфф Бут (Бред Пітт). Обидва намагаються знайти своє місце в новому Голлівуді, який змінюється швидше, ніж вони встигають адаптуватися. На тлі цієї історії ми бачимо й постать акторки Шерон Тейт (Марґо Роббі), дружини режисера Романа Поланскі, символу нової хвилі кінематографу, краси й свободи. Фільм наповнений атмосферою 60-х, від музики до костюмів і демонструє контраст між старим Голлівудом, що згасає, та молодим, який ось-ось вибухне новими ідеями.
Виробництво:
«Одного разу в Голлівуді» став вершиною майстерності Квентіна Тарантіно і, за словами самого режисера, його найособистішим проєктом. Він не лише написав сценарій, а й виступив режисером і продюсером стрічки, вклавши у неї свою ностальгію за Голлівудом, яким він захоплювався у дитинстві. Оператор Роджер Річардсон, постійний колаборант Тарантіно, створив неповторну атмосферу 1969 року від барв неону й вуличних вивісок до дрібних деталей побуту того часу. Музику ретельно підбирав сам Тарантіно, використовуючи оригінальні хіти епохи The Mamas & the Papas, Deep Purple, Neil Diamond, що додає фільму автентичності та живої енергії.
Велика увага була приділена декораціям і костюмам. Продакшн-дизайнер Барбара Лінґ відтворила Лос-Анджелес кінця 60-х з педантичною точністю: з вулицями, кінотеатрами, ресторанами й студіями, які здаються вирваними з часу. Саме вона отримала за свою роботу «Оскар» за найкращу художню постановку. Костюми створила легендарна дизайнерка Айріс Перл. Її образи не лише передають стиль епохи, а й підкреслюють внутрішній світ героїв.
Головні ролі виконали Леонардо Ді Капріо та Бред Пітт, дві зірки першої величини, які вперше знялися разом у повнометражному фільмі. Їхній дует став центральним магнітом картини: Ді Капріо зіграв актора, який поступово втрачає славу, а Пітт його дублера, простого, але харизматичного каскадера. Їхня взаємодія на екрані поєднує гумор, дружбу і філософію життя «після слави». Бред Пітт за цю роль отримав свій перший акторський «Оскар». Марґо Роббі, яка зіграла Шерон Тейт, стала символом ніжності й оптимізму. Її персонаж випромінює світло серед темних подій, що наближаються.
Фільм мав гучний успіх як у критиків, так і в глядачів. На Каннському кінофестивалі 2019 року він отримав 7-хвилинні овації стоячи, а пізніше був номінований на 10 премій «Оскар». З яких здобув дві – за найкращу роботу художника-постановника та найкращу чоловічу роль другого плану (Бред Пітт). Крім того, стрічка отримала три «Золоті глобуси» (найкращий фільм – комедія або мюзикл, найкращий актор другого плану та найкращий сценарій), а також премію BAFTA. Загальні збори перевищили 370 мільйонів доларів, що зробило її одним із найуспішніших фільмів у кар’єрі Тарантіно.
Історія на реальних подіях:
У центрі історичного підґрунтя «Одного разу в Голлівуді» трагічні події літа 1969 року, коли Америка втратила свою «невинність» разом із смертю акторки Шерон Тейт. Тарантіно майстерно вплітає у вигаданий сюжет реальних персонажів, події та місця, які справді існували.
Шерон Тейт була rising star – молода акторка, модель і дружина режисера Романа Поланскі. Вона втілювала новий Голлівуд: щирий, легкий, сповнений краси й свободи. 9 серпня 1969 року її життя обірвалося в результаті жорстокого нападу секти Чарльза Менсона, що називала себе «Сім’я». Ця група, натхненна апокаліптичними ідеями свого лідера, вважала, що наближається «расова війна», і намагалася її спровокувати. Менсон бачив у світі Голлівуду символ розкоші та гріха, а в маєтку на Сьєло-драйв, де колись мешкав музичний продюсер, який його відкинув, об’єкт своєї помсти.
У ніч убивства Тейт перебувала вдома разом із друзями. Четверо послідовників Менсона – Текс Вотсон, Сьюзен Аткінс, Патриція Кренвінкел і Лінда Касебіан увірвалися до маєтку та вбили п’ятьох людей. Цей злочин шокував Сполучені Штати. Газети рясніли заголовками, поліція була розгублена, а суспільство налякане. Люди, які ще вчора вірили у «силу любові» й контркультуру хіпі, побачили, як світ перетворюється на кошмар. Для багатьох саме ця подія стала кінцем «шістдесятих» часу ідеалізму та віри у зміни.
Квентін Тарантіно, народжений у 1963 році, був дитиною, коли це сталося, але, за його словами, трагедія Менсона та смерть Тейт стали одними з найсильніших історичних відлунь його дитинства. У фільмі він не просто згадує ці події, а створює альтернативний всесвіт, де герої, актор Рік Далтон і його каскадер Кліфф Бут опиняються поруч із цими реальними фігурами й, у певному сенсі, отримують можливість «змінити» історію.
Тарантіно не відтворює злочини буквально. Його мета показати, як кіно може стати способом подолати колективну травму. Він бере жахливу історію і, за допомогою вигадки, повертає їй людяність і справедливість, якої не було у реальному житті. Саме тому «Одного разу в Голлівуді» не просто фільм про злочин, а кінематографічна казка, де мистецтво виявляється сильнішим за насильство.
Як висновок:
«Одного разу в Голлівуді» це не просто кіно про Голлівуд. Це фільм про кінець епохи, про страх перед забуттям і про магію кінематографу, який здатен змінювати навіть історію. Тарантіно не знімає фільм «на основі реальних подій» у прямому сенсі. Він створює власну реальність, де світ може бути трохи добрішим, ніж той, що був насправді. І, можливо, саме тому цей фільм одна з найпоетичніших і найзворушливіших робіт режисера.
