Редакції інтернет-видань розділилися на дві непримиренні когорти. Перші оптимізують штат (читай, звільняють авторів), а тим, кого залишають, радять використовувати штучний інтелект і збільшувати об’єми. Другі прямо забороняють генерувати тексти за допомогою ШІ і шукають олдскульних авторів.
Симпатії читачів, якби їх поставили перед вибором, скоріше за все, були б на стороні других, бо в цьому є щось справжнє. Але по факту більшість читачів не відрізнить ШІ-згенерований текст від повністю авторського. Більше того, навіть сервіси, які покликані це робити, часто стріляють по тарілочках навмання. То чим погані ШІ-згенеровані тексти? Давайте розмірковувати спільно.
Відсутність авторського стилю та креативного підходу
Так, штучний інтелект слідує за шаблоном і в цілому не здатний створити щось художнє, якщо під “художнім” ми розуміємо наявність образності. Але журналістські тексти теж доволі формалізовані. Особливо якщо ми говоримо про новинний формат, де правило піраміди — це непохитна аксіома. Є вимоги до стилістики, структур і т.д. На “шпальтах” віртуальних газет не варто очікувати чогось оригінального, бо там йому й не місце.
До всього ми говоримо про інтернет-видання, а значить для них важлива позиція в пошуковій видачі. Для того, щоб зайняти вищу, треба слідувати вимогам SEO-оптимізації. А значить знову йти по машинному шаблону. Креатив тут настільки нативний, що аж невідчутний. А текст, який ви зараз читаєте, навряд чи принесе хоч якийсь трафік моєму виданню саме тому, що написаний без дотримання вимог SEO.
Тож якщо хочеться креативу, образності, художньої глибини, то рушайте у книжковий і пірнайте в світ класики. А в ніші інтернет-медіа все було і буде формалізованим і алгоритмічним, бо тільки так ви зможете нас знайти.
Відсутній факт-чекінг
А це реальна проблема і навіть вирок. Але кому? Якщо штучний інтелект генерує текст чи допомагає автору з пошуком інформації, то він точно не відповідає за достовірність. Як не відповідає і Google, бо достовірність інформації — зона відповідальності видавців, а довіра — читача.
Є купа історій про те, як автор помилився або недопильнував і переплутав факти. Таке, на жаль, буває. І так, подібних випадків за кар’єру має бути лише декілька, а в ідеалі — один. Він формує рефлекс — перевіряти все і по кілька разів. І цей рефлекс має спрацьовувати і по відношенню до ШІ-згенерованих текстів. Їх таки треба перевіряти, знаходити першоджерела, пруфи.
Проблема виникає з молодими авторами, які лише почали працювати. Їм важко, бо в їх робочому житті не було 6-ти годин розшифровки інтерв’ю вручну, не було проблеми пошуку креативного заголовку чи теми як такої. Їм сильно допомагає ШІ, паралельно формуючи навчену безпорадність. І це головний біль редакторів, які мають дати базу: дедлайни, грамотність, факт-чекінг і т.д.
Порушення етичних норм і авторського права
Штучний інтелект використовує базу даних, а значить його тексти будуть варіацією на тему чиїхсь авторських. І тут ми заходимо на територію філософії, куди дозволити собі легкий вхід можуть тільки повні профани на кшталт мене.
Тим не менш, давайте відверто: у світі не так багато людей, які придумали щось кардинально нове. Як правило, ми знаємо героїв по іменах: Білл Гейтс, Стив Джобс, Сергій Брін… Але якщо ретельно і прискіпливо пошукати, то ми точно знайдемо ознаки того, що їх новації базувалися на культурному надбанні людства. І це абсолютно нормально — ми стоїмо на плечах померлих гігантів.
І що ж тоді виходить? Яка різниця, людина створює варіацію на тему того, що вже колись кимось було написано, чи це робитиме штучний інтелект?
Інша сторона питання — за ШІ-згенерованим текстом закріплюється авторство конкретної людини. І це теж не зовсім етично, на перший погляд. Ось тут можуть бути варіанти. Якщо це бездумна генерація, де мізки людини не прийняли участі, то текст — шлак і з ним можна зробити тільки одне: Shift+Del.
Якщо ж мав місце авторський задум, ретельний пошук, продумана структура, написаний промт, редактура, перевірка фактів і фільне опрацювання тексту, то все має бути ок. Автор є і він виконав велику частину роботи, хоч і з застосуванням інструменту штучного інтелекту.
Ми не лаємо дизайнерів, які використовують фотошоп, а часом і шаблони Канви. Якщо дизайн нам подобається, то немає різниці, де і за допомогою яких сервісів він створювався. Подібна логіка має працювати і з текстами. Якщо вони виконують свою функцію (інформування, розвага тощо), якщо вони подобаються читачам, відповідають нормам і вимогам, то хіба має значення, набирав автор кожну букву ручками чи користувався допомогою ШІ?
Не вироки, а висновки
Я не хочу бути адвокатом людей, які за допомогою ШІ бездумно генерують дисертації, книги ні про що чи безглузді тексти новин. Я намагаюся зауважити, що ножем теоретично можна вбити людину, а можна порізати хліб. ШІ — це інструмент, сам по собі він амбівалентний. Нас гнівить те, як люди ним користуються, але це проблема людського, а не штучного інтелекту.
І, як на мене, обидві когорти медійних редакцій в чомусь праві і не праві одночасно. Давайте визначимося, за що ми платимо авторам? Якщо за кількість знаків, то летс гоу — хай генерують і навіть не читають. Якщо за тексти, то хай пишуть самі і може спочатку навіть від руки. Якщо ж за інформацію, то хай самі вирішують, де її шукати і як оформлювати, приймаючи на себе тягар відповідальності за правдивість, перевіреність, структурованість і якість.
P.S.: Для тих, хто боїться песимізації від Google через згенеровані штучним інтелектом тексти, є заспокійливе — підтвердження цьому поки не знайдено. Більше читайте в матеріалі SEO Baza Meetup-2025.
