Не знаєте, що подивитися довгими зимовими вечорами? Ми радимо підтримати вітчизняне кіно й дізнатися про українські фільми, які варто переглянути. У нашу добірку потрапили найкращі українські фільми всіх часів, тож налаштовуйтеся на кіно з глибокими сенсами.
“Людина з кіноапаратом”, 1929 рік
Топ українських фільмів відкриває кінострічка, яку, без перебільшення, дивляться по всьому світу. Немає жодного мистецького вишу, де б не рекомендували до перегляду “Людину з кіноапаратом”. На перший погляд, це не настільки вже і цікавий український фільм, втім він гарантє подорож у часі.
Це, м’яко кажучи, не нове кіно — створене у 1929 році. Але з часом кінострічка не втратила своєї здатності вражати, а навіть набула нового сенсу. У процесі перегляду можна замислитися над тим, наскільки змінилися технології, і відчути втрачений ритм міста.
Щодо сюжету, то це неігрове — документальне кіно, яке ставить за мету відобразити геометрію міста, його магнетизм. Простіше кажучи, у фільмі можна побачити міста та людей такими, якими вони були майже сто років тому. Цікаві фільми, українські і не тільки, вирізняє як раз можливість побачити і осмислити те, з чого складається наше життя, в тому числі і минуле.
“Земля”, 1930 рік
Коли мова йде про найкращі українські фільми, не згадати Олександра Довженка і його культову “Землю” — це просто злочин. Небагато хто знає, що “Земля” — це завершальна картина трилогії. І якщо перші два фільми тодішній владі сподобалися, то “Земля” була заборонена до показу майже одразу після прем’єри. Це не просто цікаве українське кіно, а кіно про Україну та укрїнців, про землю, яка плекає націю. Цей український художній фільм не перестає бентежити, неоднозначний він завжди на вустах митців і вартий часу на перегляд.
У цьому фільмі не сказано жодного слова, але те, як показаний український народ і його ставлення до роботи, землі, родини, не потребує жодних пояснень.
Варто відмітити талант режисера Довженка і його непересічне ставлення до творчого процесу. Відомо, що вся знімальна група майже день чекала, доки на небосхилі з’явиться “потрібна” хмаринка — цей кадр увійшов у фільм. А ще зверніть увагу на те, як режисер показує характери через деталі — епізод із яблуками під дощем пробиває до самого серця.
“Мої думки тихі”, 2019 рік
Тих, хто втомився від ретро-рекомендацій, поспішаємо розрадити — сучасні цікаві українські фільми існують! “Мої думки тихі” — це про класні українські фільми, на які не шкода часу. Цікаво, що стрічка 2019 року стала дебютною для режисера Антоніо Лукіча. На відміну від більшості дебютних фільмів, “Мої думки тихі” зібрав касу й навіть “відбив” бюджет.
Щодо сюжету, то в його центрі — звукорежисер Вадим, який записує звуки живої природи для озвучення фільму про “Ноєв ковчег”. Пошук потрібного рідкісного птаха перетворюється на особистий пошук героя, сповнений драматичних і комічних переживань. Тож, якщо ви шукаєте українські фільми, від яких неможливо відірватись — “Мої думки тихі” стовідсотковий варіант.
“Тіні забутих предків”, 1964 рік
“Тіні забутих предків” — якщо не найкращий український фільм, то точно вартий позиції в Топ-10 українських фільмів. Про рівень стрічки можна судити за акторським та авторським складом. Режисер Сергій Параджанов переосмислив повість Михайла Коцюбинського під музику Мирослава Скорика. Якщо цих зіркових імен недостатньо, то можна додати: операторська робота Юрія Іллєнка та акторський дебют Івана Миколайчука.
Щодо сюжету, він дещо нагадує історію забороненого кохання між ворогами. Недарма стрічку називають українським варіантом “Ромео і Джульєтти”. Але увагу варто звертати не лише на почуття героїв, а й на містицизм, який додає нових сенсів. Тож, коли хочете подивитися український фільм з неймовірною атмосферою і першокласною грою акторів, то “Тіні забутих предків” до ваших послуг.
“Йшов трамвай дев’ятий номер”, 2002 рік
Говорячи про українські фільми, які варто подивитися, неможливо оминути анімаційне кіно. Зазвичай його залишають осторонь і рідко рекомендують для перегляду, проте це досить несправедливо. Навіть в умовах колосального браку бюджету “Укранімафільм” у 2002 році створив шедевр — “Йшов трамвай дев’ятий номер”.
Для того щоб переглянути фільм, достатньо 10 хвилин. За цей час на екрані розгортаються події, які можна побачити вранці у годину пік у будь-якому громадському транспорті. Проте захоплює не лише сюжет, а й дотепна точка зору, яку віднайшли та відобразили автори. Тривіальний ранок перетворюється на комедію ситуацій, котра, своєю чергою, і є нашим життям. Анімовані українські фільми, які варто подивитись розпочинаються саме із “Йшов трамвай дев’ятий номер”. Часу він займає небагато, а задоволення приносить чимало.
“Чорнобиль — Хроніка важких тижнів”, 1986 рік
Серед фільмів про Україну, які варто подивитися, хочеться наголосити на документальній стрічці про Чорнобиль. Вона не настільки популярна, як інші кінострічки з нашого топу найкращих фільмів усіх часів, але уваги точно варта. Щоправда фільми українського виробництва знайти “Укркінохроніки” знайти стає все важче, адже студія давно збанкротіла і не досить подбала про українське кіно та його збереження.
Лише дві знімальні групи фіксували події катастрофи на Чорнобильській АЕС. Одна з них — група Володимира Шевченка з “Укркінохроніки”. Сто днів автори провели пліч-о-пліч із пожежниками, рятувальниками та військовими. Вже ця одна обставина є достатнім мотивом для перегляду, адже, щоб зафіксувати історичні події, люди ризикували життям і здоров’ям.
“Назви своє ім’я”, 2006 рік
Ще одна документальна стрічка з числа українських фільмів, які варто переглянути. У співпраці з американською Фундацією Shoah режисер Сергій Буковський зняв кіно про Голокост. Цікаво, що співпродюсером цього важливого фільму про трагічні події став Стівен Спілберґ.
Спогадами про події Голокосту діляться люди, яким вдалося вижити у 1941–1942 роках в Україні. “Назви своє ім’я” — це не кіно для відпочинку, а радше важкий фільм про важкі спогади для тих, хто цінує й плекає людяність у собі.
“За двома зайцями”, 1961 рік
Кращі українські фільми не завжди сумні. Це доводить культова кінострічка “За двома зайцями”. Літературною основою фільму стала п’єса Михайла Старицького, а його окрасою стала акторська гра метрів: Олега Борисова, Маргарити Криницької, Миколи Яковенка, Нонни Копержинської та інших.
Сюжет простий: цирульник Голохвастов намагається владнати свої фінансові справи за рахунок одруження з багатою, але не дуже гарною та розумною Пронею Прокопівною. Водночас увагу жениха привертає інша особа — гарна, але бідна Галя. Події розвиваються смішно і швидко, але у фіналі дурепу Проню надзвичайно шкода. Кадри, зняті на сходах Андріївської церкви, стали класикою українського трагікомічного кіно. І так, українські стрічки часто розтягують на цитати, але цей займає лідируючу позицію по кількості цитат. Тож не дивуйтеся, якщо здасться, що ви вже це чули.
“Плем’я”, 2014 рік
Попри те, що стрічка Мирослава Слабошпицького знята у 2014 році й є сучасним кіно, у ній немає жодного діалогу. Це німе кіно про відчай, почуття та пристрасті глухонімих вихованців інтернату.
“Плем’я” шокує під час перегляду і залишає по собі гіркий присмак, який не зникає навіть через тривалий час. Реалії життя глухонімих показані досить достовірно, і саме тому так боляче спостерігати за розвитком сюжету. У стрічці багато кривд, зла та знущань, тож не дивно, що критики додають до рекомендацій тезу про “непростий глядацький досвід”.
“Пропала грамота”, 1972 рік
Шукаючи українські фільми на вечір, варто звернути увагу на “Пропалу грамоту”. Сюжетна основа кінострічки — оповідання Миколи Гоголя про пригоди козаків. Це легкий і дуже смішний фільм, знятий на Кіностудії Довженка у 1972 році.
Крилаті фрази із “Пропалої грамоти” пішли в народ. “Матері вашій перековінька”, “У мене мало імущества, а я все ж таки голова”, “Що ж ти таке, що тебе так мухами обліпило?”, “А така воспитана. От тако плюне і розітре” — подібними висловами кіно просто наповнене.
Українські фільми про війну
Список українських фільмів можна ще продовжувати, десяткою обмежитися важко. Але якщо говорити про фільм про Україну, то останнім часом вони, через об’єктивні причини, майже повністю присвячені темі війни. І так, фільми про війну в Україні дивитися важко, як важко і жити в наш час. Однак військові фільми України стали невід’ємною частиною нашої культури та історії.
«Кіборги»
Фільм «Кіборги» режисера Ахтема Сеітаблаєва — це українське кіно про війну, зняте ще до повномасштабного вторгнення, у 2017 році. Він входить до ТОПу українських фільмів про війну завдяки тому, що не є простим бойовиком із гострим сюжетом. Це кіно про цінності, про зіткнення поколінь, світоглядів, про вибір між байдужістю й участю. Стрічка змушує задуматися про те, за що і чому люди готові віддати життя.
Сюжет фільму базується на кількох днях із життя українських військових, які обороняють Донецький аеропорт. Це фільм про війну в Україні на основі реальних подій, створений з численних інтерв’ю з учасниками боїв. У центрі подій — новоприбулий боєць із позивним «Мажор», який поступово проходить переосмислення себе, війни та місця людини в ній.
«Позивний “Бандерас”»
Ще один фільм про українську війну — стрічка режисера Зази Буадзе, яка передає атмосферу напруженості в зоні бойових дій, де межа між другом і ворогом часто розмита. Фільм порушує теми ідентичності, особистого обов’язку та внутрішньої трансформації.
У центрі сюжету — офіцер контррозвідки з позивним «Бандерас», який разом з оперативною групою розшукує ворожого диверсанта. Противник готує теракт у прифронтовому селі на Донеччині. Бандерас повертається на рідну землю, де доводиться не лише боротися з ворогом, а й стикатися з болючими спогадами дитинства та недовірою з боку місцевих.
«Іловайськ 2014. Батальйон “Донбас”» (2019, реж. Іван Тимченко)
Український воєнний фільм режисера Івана Тимченка, знятий у 2019 році. Це болісна спроба осмислити трагедію, відчуття безпорадності, зради та героїзму.
Українські фільми про війну 2014 року часто відтворюють реальні події, і «Іловайськ 2014. Батальйон “Донбас”» — не виняток. Він розповідає про події серпня 2014 року, коли українські війська потрапили в оточення біля Іловайська. Головна увага зосереджена на бійцях добровольчого батальйону «Донбас» та регулярної армії, які намагаються вийти з «котла» після того, як російські війська порушили домовленість про «зелений коридор».
«Снайпер. Білий ворон» (2022, реж. Мар’ян Бушан)
Сучасні українські фільми про війну вже розповідають не лише про АТО, а й про повномасштабне вторгнення. Історію українського вчителя-природолюба з Донбасу екранізував режисер Мар’ян Бушан. Фільм показує війну очима звичайної людини, не солдата за фахом, а громадянина, змушеного взяти до рук зброю.
За сюжетом, вчитель після загибелі дружини від рук окупантів вступає до лав Збройних сил і стає снайпером. Його шлях — це не лише військова підготовка, а й глибоке внутрішнє переродження. Головний герой несе власну моральну місію — не мстити, а боротися за справедливість і захист своєї землі.
«Мирний-21» (2022, реж. Ахтем Сеітаблаєв)
Українські фільми про війну також показують і «невидимий» інформаційний фронт. Стрічка «Мирний-21» режисера Ахтема Сеітаблаєва побудована на напрузі, довірі, ризику та боротьбі за моральний вибір.
Події розгортаються в Луганську влітку 2014 року, коли місто ще не було повністю окуповане. Начальник місцевого управління СБУ отримує інформацію про підготовку масштабної диверсії та намагається запобігти катастрофі, координуючи підпільну операцію серед тотальної зрад
Читайте також статтю видання GALERA про нетривіальні святкові фільми.
