Масштабний збій у державних реєстрах наприкінці 2024 року, спричинений, як стверджують посадові особи, хакерською атакою ворога, вкотре привернув увагу до проблем кібербезпеки. Але насправді тут треба піднімати ширший пласт питань, які лежать у сфері правовій, а не технічній.
«Цифровізація» з деякого часу стала модним політичним та суспільним трендом та дійсно несе зміни як до повсякденного життя, так і до ряду правових процедур. Наприклад, з’явилася можливість вчинювати юридично значимі дії у електронній формі. Для громадян це зазвичай пов’язано із використанням додатків:
- “Дія” (відчуження транспортних засобів, шлюб онлайн),
- “Резерв+” (оформлення відстрочки від мобілізації),
- “Армія+” (подання військовослужбовцями рапортів, що впливають на подальше проходження ними служби).
Цифровізація призвела до знесилення правової системи в Україні?
Але, слід сказати, що подібна практика давно існує й у господарській практиці в розрізі укладення дистанційно певних угод із використанням кваліфікованих електронних підписів. З іншого боку, останні роки юридично значимими є не стільки, власне, документи, скільки відповідні дані у державних реєстрах, які вносяться туди як при укладанні певних угод, так й в інших випадках. Так, останнім часом з’явилась низка повідомлень про те, що співробітники ТЦК, під час перевірки документів у військовозобов’язаних, «не визнавали» паперових документів про бронювання, якщо були якісь проблеми із внесенням даних до реєстру «Оберіг». При цьому виникнення таких проблем можливо не «на стороні» військовозобов’язаного, а виключно у державних органах, відповідальних за внесення відповідних даних.
Як відомо, згаданий вище масштабний збій у реєстрах призвів до фактичної неможливості укладення цілого ряду угод. Причому не лише тих, які підлягають внесенню у ці реєстри. Візьмемо приклад процедури відчуження транспортних засобів (вже зареєстрованих, тобто, на вторинному ринку). Реєстр транспортних засобів веде МВС, а не Мін’юст. Наскільки відомо, він не постраждав. Але при укладенні таких угод транспортний засіб перевіряється на наявність обтяжень саме за реєстрами Мін’юсту, що й спричинило такі тимчасові проблеми. Тобто, виникає абсурдна ситуація, коли:
- є особи,
- є волевиявлення на укладення тієї чи іншої угоди,
- закон для цієї угоди передбачає письмову (у тому числі нотаріальну) форму,
- є можливість фізично дотриматися цієї форми (люди угоду можуть підписати).
Але фактично можливості укласти її немає, через непрацездатність реєстрів, які юридично мають другорядне значення, бо юридичну силу має саме письмовий документ.
Дві правові реальності цифровізації
Окреме питання із угодами або іншими юридичними діями в електронній формі. Якщо людина сама підписує паперовий документ, то, по-перше, інша сторона угоди, а також і нотаріус, якщо угода має нотаріальну форму, бачить фактичне волевиявлення цієї людини. Звісно, це не є абсолютною гарантією від підробок. Але для цього давно існує почеркознавча експертиза та й інші види судової експертизи теж.
Якщо угода укладається дистанційно з використанням кваліфікованого електронного підпису, не може бути впевненості, що відповідний файл та пароль не викрадено або, наприклад, не отримано від особи, яка має право ними користуватися, насильницьким шляхом. Тим більше можливі зловживання, коли йде мова про незаконне внесення викривлених даних до реєстрів сторонніми (хоча і повноважними) особами. Причому ті, кого це стосується, взагалі можуть тривалий час не знати про те, що у реєстрах щодо них самих або їх майна відбулися якісь зміни. Особливо це стосується людей, які з комп’ютерами не на «ти».
З правової точки зору, юридичну силу має само волевиявлення особи, зокрема, виражене у формі письмової угоди (у певних випадках у нотаріальній формі або укладене іншим спеціальним чином, наприклад, купівля-продаж транспортного засобу у сервісному центрі МВС). Внесення відповідних даних до реєстру – вторинне, адже саме по собі на зміст волевиявлення не впливає.
Реєстри та інші бази використання цифрових технологій можуть бути у багатьох випадках зручним інструментом роботи з даними як для громадян, так і для держави. Але неприпустимо надавати їм первинного юридичного значення у порівнянні із фізичними документами як щодо угод, так і у ряді інших випадків. Можливість вчинення юридично значимих дій у електронній формі може існувати виключно тоді, коли такі дії можуть бути вчинені виключно в інтересах конкретного громадянина (приклад – те ж саме оформлення відстрочки від мобілізації через додаток “Резерв+”) та не впливає на права чи обов’язки інших. Інакше створюються не лише ризики безпеки, а й по суті дві правові реальності. Відсутність правової визначеності, що може використовуватися недобросовісними громадянами і чиновниками, а також негативно впливати загалом на правову ситуацію у державі.
Раніше видання GALERA повідомляло, що голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев заявив про скепсис міжнародних донорів щодо пільг для IT-галузі та проєкту Дія City загалом.
