У потоці цифровізації ми все частіше стикаємося з тим, що змушені не тільки бачити, але й опановувати мову. Адже саме мова є основною не тільки для різних сфер життя, а й нерідко важлива для творців технологій, програм та контенту.
І тоді постає питання, яким задаються багато людей менш розповсюджених мов: як уберегти в цьому потоці свою мову, мову якою говорить внутрішній голос і якою співає і засмучується душа?
Більше контенту — ширше вживання мови
Хоча відразу напрошується відповідь: “Користуватися мовою у звичайному житті”. Можу погодитись, але не зовсім. Також, як один із варіантів відповіді на питання збереження рідної мови, може бути зібраний з логіки: “Чим більше контенту, тим більша популярність мови”. Тоді відразу хтось може на відмах сказати: “Потрібно просто робити більше контенту рідною мовою, тим самим розширювати її простір”. Здавалося б, ці два варіанти можуть суттєво допомогти у вирішенні поставленої проблеми. Але є нюанси, які завжди необхідно враховувати, якщо мета не в тому, щоб просто поговорити та забути, а в тому, щоб знайти рішення та зрозуміти який саме алгоритм і стане цим рішенням.
А що ми бачимо в історії?
Якщо згадувати історію, ми можемо побачити, що різні періоди життя різних країн безпосередньо впливали на розвиток та функціонування їх мов. Це торкнулося, зокрема, й української мови. Звертаючись до фактів, ми можемо стверджувати: після розпаду російської федерації імперії українська мова хоч і стала більш вільною в плані видавництва книг, але потрапила в складнішу ситуацію, в якій опинилися й країни Балтії.
При радянському союзі вся документація; всі відкриття; усе, що стосувалося науки і технології, – відбувалося російською, оскільки головною країною союзу була росія. З цієї причини вже в той період склалася тенденція відмовитися від рідної мови на користь надофіційної.
В російській імперії українська мова мала статус малороської і була практично пригнічена, а при СРСР просто не допускалась до більшості справ. Через це її наповнення термінологією було частково припинено, незважаючи на існуючу наукову і технічну літературу, що виходила на той час, але вже була частіше перекладена. Також можна згадати чимало оповідань українців, які, навіть приїхавши до Києва, стикалися з тим, що знаходилися ті, хто з них посміхалися за застосування української мови. Тому, враховуючи контекст історії України, питання збереження української мови не втрачає актуальності.
Люди є носіями і захисниками мови
Тепер, коли задачу визначено, потрібно поміркувати над її рішенням. Якщо повертатися до раніше наведених відповідей, то, на мій погляд, вони вимагають уточнень і тоді, у більш закінченому варіанті, можуть стати шляхом вирішення.
Звичайно, одним з найголовніших носіїв мови є люди, які розмовляють нею. Але, якщо ця мова обмежена в будь-якій тематиці, ці порожнечі починають заповнювати слова, які позначають необхідні поняття, але є представниками іншої мови. Тобто, згодом відбувається асиміляція іноземних слів, які або українізуються (якщо ми говоримо про українську мову), або взагалі вживаються без змін із виправленням лише на вимову. Наприклад, більшість слів, якими ми користуємося, беруть своє коріння з грецької чи латинської.
Саме тому, дуже важливо пам’ятати, що розвиток держави, її економіки, найбільш добре позначиться на збереженні мови, тому що це закон – сильніший поглинає того, хто слабший, якщо слабший не чинить опір або не має сили триматися. До речі, найяскравіший приклад – це саме ті самі грецька та латинська мови. Греки славилися культурою, досягненнями інтелекту, тому римляни, мова яких була латинська, взяли в них дуже багато. Як результат, вийшов синтез двох сил – сил розуму з боку греків і фізична сила з боку римлян; перші створили науковий базис, другі запозичили його та силою розповсюдили і асимілювали.
Приблизно те саме відбувається і щодо контенту. Збільшення контенту має бути не просто за принципом “чим більше, тим краще”, а з увагою до якості. Саме якість, у результаті, залучить тих, хто своїм інтересом сприятиме просуванню того чи іншого продукту в маси. Продукт – головне, що популяризує. Створюєш продукт – створюєш інтерес, створюєш інтерес – створюєш популяризацію, створюєш популяризацію – забезпечуєш велику можливість зберегти.
Звичайно, не треба забувати про такі речі, як виховання серед тих, хто користується літературною мовою. Освіта, завдяки якій літературна мова повинна здобувати покращення в головах учнів, і також популяризуватися, а головне – захист цієї літературної мови від лайки “сусідів”, щоб культурний код не перетворився на смітник, у який кожна гидота кидає якесь сміття.
