Майстерня «Кентаври» це студентський творчий осередок при КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого, який об’єднує молодих режисерів, що працюють у форматі короткометражного кіно та експериментальних історій. Їхні роботи зазвичай вирізняються сміливими жанровими рішеннями, увагою до сучасних тем і прагненням відійти від класичної академічної форми.
Для тих, хто чує про «Кентаврів» уперше, це не просто показ фільмів, а лабораторія молодого українського кіно, де студенти пробують себе в різних жанрах і стилях, від соціальної драми до жанрового експерименту.
Показ 7 червня:
Показ 7 червня в межах програми «Жанри. Academia» це не просто чергова добірка студентських короткометражок, а структурований публічний зріз роботи майстерні «Кентаври», де кожен фільм виконує роль окремого жанрового «кейсу». Формат події ближчий до мініфестивалю або кураторської програми: глядач отримує не хаотичну добірку робіт, а продуману послідовність фільмів, яка вибудовує діалог між жанрами, темами та авторськими підходами.
Важливо, що цей показ існує в межах освітньо-творчої системи. Фільми створені як частина навчального процесу, але представлені в умовах, максимально наближених до професійного кіноперегляду. Це означає повноцінний зал Будинку кіно, публічну аудиторію, фестивальну увагу та можливість для авторів перевірити свої роботи на «реальному глядачі», а не лише в академічному середовищі.
Особливість саме цього показу полягає у жанровому фокусі програми «Жанри. Academia». Якщо в попередніх презентаціях майстерні «Кентаври» акцент часто був на загальному знайомстві з командою, процесом або авторським стилем окремих студентів, то цього разу основний експеримент – це авторський жанр як інструмент. Кожен фільм працює з чіткою жанровою рамкою: трилер, драма, комедія чи експеримент, і саме в цих межах автори шукають власну свободу, а не поза ними.
Ще одна важлива деталь це різнорівневість робіт. У межах одного показу можуть співіснувати максимально різні за тоном і структурою фільми: від майже класичних оповідних форм до радикально формальних експериментів. Це створює ефект «живого лабораторного середовища», де глядач бачить не тільки результат, а й різні стратегії мислення молодих режисерів.
Фільми 7 червня:
Програма показу 7 червня об’єднує 19 короткометражних фільмів майстерні «Кентаври» різножанрову добірку, де класичні літературні тексти, казки та оригінальні сценарії переосмислюються через сучасну мову кіно. Це не просто набір студентських робіт, а цілісна панорама різних авторських стратегій: від камерних психологічних драм і трилерів до мюзиклів, експериментального кіно та жанрових гібридів.
У цих фільмах молоді режисери працюють із межами форми й емоції, досліджують травму, любов, контроль, ідентичність і втрату, часто поєднуючи академічний підхід із ризиком і жанровою свободою. Разом вони створюють відчуття живої лабораторії українського кіно, де кожна робота це окремий експеримент, але всі вони складаються в єдину історію про пошук власного голосу.
“Кармен”. Кароліна Сінгх.
Це друга короткометражна робота режисерки Кароліни Сінгх, яка поєднує мюзикл, мелодраму та драму в історії про межу між мистецтвом і реальністю. Режисерка також виконує головну роль акторки Кармен, тоді як роль одержимого режисера грає Захар Шестяєв, і саме через їхній конфлікт вибудовується центральна напруга фільму. Стрічка цікава тим, як через процес створення «Кармен» показує поступове саморуйнування творчого контролю і зміщення влади між режисером, акторкою та самою історією.
“Палата №7”. Данило Колесник.
Це друга короткометражна робота режисера Данила Колесника, що позиціонується як його творчий прорив і сучасна адаптація оповідання Д. Г. Чейза «Лікування шоком». Фільм розповідає про нічне чергування студента-психотерапевта Андрія, який у психіатричній клініці стикається з пацієнтом, що дивним чином знає про нього більше, ніж повинен. У головних ролях Іван Мельніков і Богдан Туровський, а також Сергій Тримбач у ролі головного лікаря, що додає проєкту ваги завдяки його визнанню як лауреата Шевченківської премії. Стрічка цікава як трилер із психологічним напруженням, де поступово руйнується межа між лікарем і пацієнтом, а контроль над ситуацією стає ілюзорним.
“Калоші Щастя”. Оксана Тарнавська.
Яскрава екранізація однойменної новели Ганса Крістіана Андерсена від режисерки Оксани Тарнавської, яка також виконала головну роль у фільмі. Історія бездомної жінки, що отримує шанс на життя своєї мрії, поступово перетворюється на роздуми про справжню ціну слави, успіху та суспільного визнання. Особливістю стрічки є оригінальні музичні номери, які виконує сама режисерка, а також поява інших «Кентаврів» у невеликих ролях. Варто подивитися за незвичне поєднання комедії, драми та мюзиклу, яке переосмислює класичну казку для сучасного глядача.
“Між Людьми”. Анна Коршун.
Трагічна історія режисерки Анни Коршун, натхненна казкою Ганса Крістіана Андерсена «Дівчинка із сірниками». У центрі сюжету дівчина, яка живе у власному світі та болісно стикається з байдужістю і жорстокістю оточення. Особливої уваги заслуговує робота Анни Садівської з театральної студії «Синій Птах», яка переконливо втілила складний образ дитини, не прийнятої власним шкільним класом. Варто подивитися за сильну емоційну історію про самотність, потребу бути почутим і ціну людської байдужості.
“Fare Thee Well”. Георгій Плієв.
«Fare Thee Well» / «Прощавай» це третя короткометражна робота режисера Георгія Плієва, натхненна оповіданням Натаніеля Готорна «Родима пляма». У центрі історії – Локо, який прокидається і раптово не впізнає свою дружину, після чого починається його внутрішня подорож у спробі відновити зв’язок із реальністю та власною ідентичністю. Головну роль виконує Іван Мельніков, а атмосфера фільму вибудовується в дусі старих американських горорів із домішками містики та психологічного трилера. Варто подивитися як повільну, напружену історію про розпад довіри до власного сприйняття світу і межі між реальністю та ілюзією.
“Безсмертний”. Іван Мельніков.
Драма з елементами фантастики від того самого Івана Мельнікова, створена за мотивами оповідання Хорхе Луїса Борхеса. У центрі історії хлопець, який переживає раптову зупинку серця після емоційного удару і прокидається вже з новим, недосконалим імплантом, що змінює його сприйняття життя. Фільм вирізняється тим, що сам режисер виконує головну роль, а також у проєкті з’являється Кароліна Сінгх, що додає акторській взаємодії особливої напруги. Варто подивитися як філософську історію про крихкість людського досвіду і цінність самого вміння відчувати.
“Be My Blue”. Євгеній Шемет.
Трилер з елементами еротики режисера Євгенія Шемета, натхненний казкою Шарля Перро «Синя Борода». У центрі сюжету пара, де дівчина ставить єдину заборону: не відкривати синю папку, яка поступово перетворюється на символ нав’язливої спокуси та руйнівної цікавості. Порушення цієї межі запускає ланцюг подій, що перетворює стосунки на психологічну пастку і кошмар. Варто подивитися як напружену історію про довіру, контроль і те, як кохання стикається з темними сторонами особистості.
“Комплімент від шефа”. Марія Ірчак.
Трилер-драма режисерки Марії Ірчак, натхненний оповіданням Роальда Дала «Офірний баранчик». Історія починається з повідомлення про розрив шлюбу, яке запускає холодну й продуману відповідь кухарки, що перетворює особисту драму на смертельно небезпечну вечерю. Фільм вибудовує напругу через кухонний простір, де кожен погляд стає частиною прихованого плану та гри з правдою. Особливої уваги заслуговує робота Мілени Пасічник, яка створює сильний акторський образ у поєднанні з тонко вибудуваним саспенсом.
“Золота рибка”. Ірина Жидкова.
Сімейна казкова стрічка режисерки Ірини Жидкової, створена за мотивами казок братів Ґрімм. У центрі історії Віталік, який зустрічає загадкову дівчину, що пропонує йому можливість здійснення бажання в обмін на дозволити зловити рибу, але отримане «щастя» виявляється зовсім не таким, як він очікував. Фільм вирізняється використанням штучного інтелекту в окремих візуальних рішеннях та акцентом на природних ландшафтах. Окремо варто відзначити операторську роботу Богдана Туровського, який створює виразні пейзажі озера та природи, що підсилюють казкову атмосферу.
“Зачинені розбиті вікна”. Артем Штейнле.
Найекспериментальніша робота показу режисера Артема Штейнле, натхненна романом Жан-Поля Сартра «Нудота». Фільм поєднує драму, мюзикл та елементи анімації, вибудовуючи історію поета, який ніби замкнений у вікнах міського простору й шукає кохання серед фрагментованої реальності. Головну роль виконує сам режисер, що підсилює авторський і дуже особистий характер висловлювання. Стрічка працює з хаосом форми і поступово перетворює його на емоційний катарсис, пропонуючи глядачу непростий, але інтенсивний досвід.
“Крізь об’єктив: ти і я”. Анастасія Пархоменко.
Мелодрама з елементами еротики режисерки Анастасії Пархоменко, створена за мотивами фанфіку з платформи Wattpad. У центрі історії Ліса, фотографка, яка живе у стерильному світі студійних образів, доки на зйомці не з’являється загадкова Дженніфер у вінтажному стилі, що змінює її сприйняття реальності. Фільм цікаво досліджує межу між візуальною одержимістю, бажанням і вигаданими образами, які починають керувати емоціями. Особливо вирізняється роль Кароліни Сінгх, яка вкотре закріплюється як одна з помітних акторок майстерні ”Кентаври”.
“Вирок 86”. Валерія Царенко.
Історична трагедія з елементами трилеру режисерки Валерії Царенко, натхненна новелою Франца Кафки «Вирок». Фільм розгортається навколо одного персонажа, однієї локації та поступово вибудовує психологічну напругу на тлі подій, пов’язаних із Чорнобильською катастрофою. Центральний конфлікт це вибір між системою, сім’єю та особистою правдою, де кожне рішення має незворотні наслідки. Варто подивитися як концентровану, важку акторську роботу, що через мінімалізм форми посилює відчуття тиску і неминучості.
“Споріднені душі”. Максим Кащенко.
Комедія режисера Максима Кащенка, створена за мотивами новели О. Генрі. У центрі історії Макс, який, намагаючись завоювати серце заміжньої колеги, випадково потрапляє у квартиру її чоловіка, що запускає серію абсурдних і непередбачуваних подій. Замість класичного любовного трикутника фільм розгортає несподівану «чоловічу дружбу», побудовану на ревнощах, непорозуміннях і сумнівних романтичних авантюрах. Варто подивитися як легку сатиричну історію, де комедія виникає з провалу планів і зіткнення романтичних фантазій із реальністю.
“Аліса в “Країні Див”. Мілена Пасічник.
Горор-драма режисерки Мілени Пасічник, вільно переосмислена версія класичного твору Льюїса Керрола. У центрі історії дівчинка Аліса, яку мати віддає до психіатричного закладу під назвою «Країна Див», де всі пацієнти живуть за суворим розпорядком і носять годинники, що ніби контролюють їхній час і поведінку. Директор закладу, відомий як Капелюшник, забороняє залишати кімнату вночі, але порушення цього правила приводить Алісу до остаточної втрати власної свободи і перетворення на частину системи. Фільм вирізняється жорсткою «догма»-естетикою та несподіваним фіналом, який різко контрастує з усім попереднім розвитком історії і підсилює відчуття тривоги та розриву реальності.
“The Girl Inside”. Софія Яцик.
Трилер-драма з елементами мюзиклу режисерки Софії Яцик, що занурює глядача у світ, де дитяча захопленість цирком поступово перетворюється на психологічний кошмар. У центрі історії дівчинка, яка потрапляє у яскравий, але тривожно викривлений цирковий світ, де за усмішкою шоумена ховається щось значно темніше. Фільм поєднує пластичну хореографію, музичні фрагменти та наростаючу напругу, вибудовуючи атмосферу постійної загрози. Окремо вирізняється продюсерська робота Даниїла Колядіна та хореографія самої режисерки, що стає ключовим інструментом емоційного тиску.
“Обіцянка”. Захар Шестяєв.
Детективний трилер режисера Захара Шестяєва, створений за мотивами однойменного роману Фрідріха Дюрренматта. У центрі історії слідчий, який після обіцянки жертві будь-що знайти вбивцю починає небезпечну й морально сумнівну гру, використовуючи дитину як приманку для викриття того, хто може вже ніколи не з’явитися. Фільм вирізняється сильною роботою з непрофесійними акторами, а головну роль слідчого виконує викладач Владислав Миленький, що додає історії додаткової внутрішньої напруги. Окремо варто відзначити операторську роботу Тимофія Балакіна та музичне рішення Богдана Вакуленка, який трансформує «Подоляночку» у тривожний трилерний мотив.
“Невидимість”. Ольга Савченко.
Мелодрама з елементами фантастики режисерки Ольги Савченко, вільно натхненна романом Г. Веллса «Невидимець». У центрі історії дівчина-хімік із рідкісною алергією на сонце, яка живе ізольовано та поступово порушує заборону батьків, проводячи небезпечні експерименти над власним тілом. Фільм розгортається як інтимна історія про межу між наукою, самопізнанням і саморуйнуванням, де ізоляція стає головним драматичним простором. Візуально стрічка вирізняється витонченою грою кольору та монохрому, а також сильними акторськими роботами Анастасії Ярошук, Захара Шестяєва та Ірини Жидкової.
“Дівчина з попелу”. Любов-Марія Карпів.
Драма режисерки Любові-Марії Карпів, створена за мотивами казки Шарля Перро «Попелюшка». У центрі історії художниця, яка виросла в постійному прагненні до ідеалу й поступово втрачає відчуття власної ідентичності, поки життя не змушує її повернутися до витоків і переосмислити свій шлях. Фільм вибудовується як інтимна психологічна подорож про саморуйнування через перфекціонізм і пошук справжнього «я» поза нав’язаними образами. Особливістю є те, що робота не була показана на пробному перегляді, що лише підсилює інтерес після успіху попереднього фільму режисерки на фестивалях і навколо її нового проєкту.
“Останній концерт”. Богдан Туровський.
Драма з елементами мюзиклу режисера Богдана Туровського, створена за оригінальним сценарієм. У центрі історії гітарист, який повністю присвятив себе музиці, але в одну ніч втрачає слух, і разом із цим свою професійну ідентичність та сенс життя. Фільм вибудовує емоційний шлях героя через втрату, заперечення і спробу знову почути світ у новій формі. Особливо вирізняється акторська робота самого режисера, а фінал стає потужним катарсисом, що завершує всю історію та показ на піку емоційної напруги.
Чому ж варто прийти?:
Показ 7 червня це можливість побачити українське молоде кіно в момент його формування, коли воно ще не зафіксоване в остаточних індустріальних рамках, але вже говорить сміливою і впізнаваною мовою. Тут співіснують різні жанри, естетики й підходи: від класичних екранізацій до радикальних експериментів, від камерних психологічних історій до масштабніших жанрових конструкцій.
Цінність цієї програми у різноманітності та ризику. Це кіно, яке ще шукає себе, але вже здатне викликати сильні емоції, провокувати і змушувати дивитися уважніше. Багато робіт існують на межі академії й професійного середовища, а отже це рідкісна можливість побачити нові імена до того, як вони стануть частиною великого кінопроцесу.
Йти варто саме за цим відчуттям «живого процесу»: коли кожен фільм це спроба, ризик і відкриття, а весь показ разом зріз покоління, яке тільки формує свою мову в кіно.
