Чи з’являлось у вас бажання співати та танцювати на рівному місці? Відчуття, наче весь світ має зупинитись та танцювати з вами страсне танго чи запальну самбу? В мистецтві можна знайти спроби передати таке відчуття. До прикладу в кіно це цілий жанр – мюзикл. А як відомо, кожен жанр має своїх прибічників та тих кому такий підхід не заходить.
Про жанр та історію:
Мюзикл – це жанр кіно, в якому важливою частиною оповіді є музика, пісні й танці. Герої часто висловлюють свої емоції та думки через вокальні номери, а сюжет тісно пов’язаний з музичними виступами.
“Співак джазу” – народження мюзиклу.
Історія жанру мюзиклу дуже пов’язана з появою звуку в кіно. Адже з появою звуку, з’являється бажання співати. Звук в кіно почав прогресувати у 1920-х роках, а першим звуковим фільмом та водночас мюзиклом став фільм “Співак джазу”. Ця стрічка 1927-го року розповідає про хлопця з юдейської сім’ї, який тікає з дому після сварки з батьком, а згодом бере собі сценічне ім’я та стає популярним співаком джазу. Саме цей фільм є першим мюзиклом в історії кіно.
“Співаючи під дощем” – золота ера мюзиклу.
Вже дуже скоро у 1940-1950-х роках у Голлівуді відбувається сплеск популярності музикального жанру. Щороку на американські екрани виходять стрічки зі співами та танцями, а також з’являються свої зірки. Найвідомішими з яких були Джин Келлі, Фред Астер та Джуді Гарленд. Найвідомішим фільмом цього періоду вважається “Співаючи під дощем”. Фільм 1952-го року, що був знятий режисерами Стенлі Доненом та Джином Келлі, який також виконав головну роль. Фільм не просто дався важко творцям, а ще здобув статус одного з найвизначніших фільмів американського кіно.
Disney та “Мулін Руж!”.
У 1990–2000-х роках мюзикли отримали друге дихання. Відродження почалося з анімаційних мюзиклів Disney, які мали великий успіх серед глядачів усіх вікових категорій. “Аладдін”, “Король Лев” та “Красуня і Чудовисько” стали не лише хітами прокату, а й культурними подіями. Майже кожен глядач міг заспівати про Арабську ніч чи стиль життя Акуна Матата.
На початку 2000-х мюзикли вийшли за межі анімації. Режисер Баз Лурман створив «Мулін Руж!» (2001) — яскравий, емоційний і постмодерний мюзикл з використанням сучасної музики (The Beatles, Queen, Madonna) у стилізації під епоху кабаре. Фільм був номінований на 8 «Оскарів» і сприяв поверненню жанру на великі екрани.
Ще більший успіх мав «Чикаго» (2002) Роба Маршалла — адаптація бродвейського мюзиклу про жінок, злочини й славу в епоху джазу. Завдяки динамічному монтажу і сильним вокальним номерам, фільм отримав 6 «Оскарів», зокрема за найкращий фільм року — вперше для мюзиклу після 1968-го.
“Ла-Ла-Ленд” – сучасність мюзиклів.
У 2010–2020-х роках мюзикл остаточно повернувся до статусу важливого жанру сучасного кіно, адаптуючись до нових форматів, музичних стилів і соціальних тем.
Одним із найвпливовіших став «Ла-Ла-Ленд» (2016) режисера Демʼєна Шазелла — ода класичному Голлівуду, знята у сучасному Лос-Анджелесі. Фільм поєднав романтичну історію з джазовою музикою та стилізованими танцювальними сценами, отримав 6 «Оскарів» і привернув увагу молодої аудиторії до жанру.
Ще один проривний мюзикл — «Найвеличніший шоумен» (2017), із Г’ю Джекманом у ролі американського шоумена Фінеаса Тейлора Барнума. Фільм вирізнявся сучасним поп-звучанням, видовищними номерами та хітами. Хоча критики були стриманими, глядачі полюбили стрічку, і вона здобула культовий статус.
Сучасні мюзикли сміливо граються з формою, музикою та тематикою — вони можуть бути глибокими, соціально важливими або ж легкими та видовищними.
Проблематика жанру:
Мюзикл, як жанр, завжди викликав суперечливі реакції серед глядачів. Для одних це магія кіно: поєднання музики, пісні, танцю й емоцій, що дозволяє глибше відчути історію. Для інших — штучна умовність, яка порушує «реалістичність» оповіді. Коли персонаж раптово починає співати замість того, щоб говорити, це може здатися неприродним або навіть комічним.
Однією з головних проблем жанру є саме ця умовність — вона вимагає від глядача згоди на особливу «гру за правилами мюзиклу». Якщо глядач не готовий до такого прийому, мюзикл може викликати відчуження. До того ж, жанр часто тяжіє до пафосу, надмірної емоційності або спрощених рішень у сюжеті, що також може відштовхнути глядача, який шукає більш стриманого або психологічно глибокого кіно.
Водночас саме ця «штучність» є водночас і слабкістю, і силою мюзиклу. Коли глядач приймає правила жанру, пісні стають не просто елементом розваги, а потужним драматургічним інструментом. Вони здатні передати емоцію сильніше, ніж звичайний діалог, зробити внутрішній стан героя відчутним, а сюжет — більш поетичним. Такі стрічки, як “Ла-Ла-Ленд”, “Знедолені” або класичні мюзикли з Голлівуду 50-х років (“Співаючи під дощем”) показують, як пісня і танець можуть бути повноцінними носіями сенсу, а не просто «номерами».
Отже, сприйняття мюзиклу залежить не лише від жанрових прийомів, а й від готовності глядача увійти в його світ. Мюзикл — це своєрідна угода між фільмом і глядачем: якщо її прийняти, можна отримати унікальний емоційний досвід. Якщо ж ні — залишається лише дивуватися, чому герої раптом починають співати просто посеред сцени.
Бібліотека впливових мюзиклів:
- “Співак джазу” (1927) – перший звуковий мюзикл в історії кіно, який ознаменував початок нової ери в Голлівуді.
- “Білосніжка і сім гномів” (1937) – перший анімаційний мюзикл в історії.
- “Співаючи під дощем” (1952) – найвідоміший мюзикл про саме народження мюзиклу.
- “Вестсайдська історія” (1961) – перший мюзикл, що отримав 10 премій “Оскар” та де поєднані Шекспірівська трагедія, вулиці Нью-Йорка та джаз.
- “Кабаре” (1972) – мюзикл, де шоу на сцені контрастує з політичним жахом за лаштунками Веймарської Німеччини.
- “Шоу жахів Роккі Хоррора” (1975) – анархічний, дивакуватий і культовий мюзикл про прийняття іншості.
- “Бріолін” (1978) – мюзикл-ода підлітковій свободі та стилю 50-х років.
- “Красуня і Чудовисько” (1991) – перший анімаційний мюзикл номінований на «Оскар» за найкращий фільм.
- “Мулен Руж!” (2001) – мюзикл, де сміливо поєднана класика з поп-культурою.
- “Привид опери” (2004) – готичний мюзикл з оперною розкішшю і трагічним коханням.
- “Свіні Тодд” (2007) – кривавий і трагічний мюзикл про помсту.
- “Знедолені” (2012) – мюзикл про людське страждання, надію і революцію у Франції.
- “Ла-Ла-Ленд” (2016) – ностальгічний мюзикл про мрії, кохання і втрату.
- “Коко” (2017) – популярний анімаційний мюзикл, що розкриває тему смерті дітям.
- “Гамільтон” (2020) – революційний мюзикл, що змінив жанр, поєднавши хіп-хоп, історію та політичний пафос.
- “Енканто” (2021) – мюзикл, що переніс сучасні теми психічного здоров’я, сімейного тиску і самоприйняття у форму музичного дива.
