Опубліковане у журналі Frontiers in Psychology дослідження, проведене науковцями Університету Колорадо в Боулдері, ставить під сумнів усталені уявлення про переваги офісної зайнятості над дистанційною. Аналіз даних опитування понад 7700 працівників великої медичної організації на південному заході США засвідчив, що повністю віддалені співробітники демонструють найвищий рівень благополуччя порівняно з гібридними та офісними колегами.
Основні результати дослідження
Згідно з результатами, середній показник благополуччя віддалених працівників становив 4,22 бала з п’яти можливих. Гібридні співробітники набрали 4,12 бала, тоді як ті, хто працював виключно в офісі, — лише 3,89. Співавторка дослідження, організаційна психологиня Стефані Джонсон, підкреслила: «Людям варто дозволяти працювати віддалено, якщо вони цього хочуть. Позбавляти людей вибору, як саме працювати, навряд чи піде їм на користь».
Вплив на командну єдність
Дослідження також перевірило поширений аргумент про руйнування командної єдності. Учасники описували корпоративну культуру ключовими словами, що відображають позитивний зв’язок із колективом. Віддалені працівники згадували такі ознаки дещо частіше (0,61), ніж гібридні (0,58) та офісні (0,55). Хоча різниця не досягла статистичної значущості через розмір вибірки, автори висновують: дистанційна робота сама по собі не обов’язково пов’язана з нижчим рівнем згуртованості. Якість зв’язків залежить радше від свідомих комунікаційних практик, ніж від фізичної присутності в одному приміщенні.
Плинність кадрів
Щодо плинності кадрів, через рік після опитування компанію залишили 7,8 % віддалених працівників, 8,3 % гібридних і 8,8 % офісних. Різниця у відсотках звільнень не була статистично значущою, проте встановлено чіткий зв’язок: вищий рівень благополуччя суттєво знижує ймовірність звільнення.
Актуальність для України
В умовах триваючої повномасштабної війни та структурних змін на ринку праці результати дослідження набувають особливого значення для української економіки. Дистанційна та гібридна форми зайнятості стали важливим інструментом забезпечення безперервності бізнесу, збереження кадрового потенціалу та безпеки працівників. За даними галузевих досліджень, у сфері інформації та телекомунікацій дистанційний формат використовується найактивніше. Український ІТ-сектор, який протягом 2022–2026 років зберігав операційну стійкість саме завдяки гнучким моделям роботи, демонструє високий рівень прийняття віддаленої зайнятості.
Законодавче регулювання
Законодавча база також розвивається у відповідному напрямі. Законом України № 4339-IX від 27 березня 2025 року внесено зміни до Кодексу законів про працю, що удосконалюють регулювання надомної та дистанційної роботи. Зокрема, закріплено право працівників на відключення поза робочим часом, а також визначено вимоги до письмових угод щодо обладнання, витрат, захисту даних і комунікаційних протоколів. Роботодавці зобов’язані забезпечувати стандарти безпеки навіть для працівників, які виконують обов’язки з дому.
Ситуація на ринку праці
На ринку праці спостерігається стабільний попит на дистанційні вакансії у сферах продажів, освіти, логістики, ІТ та HR. Середня заробітна плата за такими пропозиціями демонструє зростання, а гнучкий формат допомагає утримувати фахівців незалежно від їхнього фізичного розташування — як всередині країни, так і за її межами.
Висновки та рекомендації
Дослідження не претендує на остаточну відповідь у дискусії «офіс versus віддалена робота». Воно, однак, надає емпіричні аргументи проти категоричних вимог обов’язкового повернення працівників до офісів. В умовах України, де питання безпеки, енергетичної стійкості та збереження людського капіталу залишаються пріоритетними, результати свідчать на користь збереження вибору формату зайнятості.
Видання GALERANEWS дізналося, що нове дослідження підтверджує: дистанційна робота, за умови належної організації, може забезпечувати вищий рівень благополуччя працівників і не суперечить цілям командної взаємодії. Для України ці висновки є своєчасним аргументом на користь гнучких моделей зайнятості як елементу стійкості національної економіки та ринку праці.
