Європейський Союз прискорює процес зменшення стратегічної залежності від Сполучених Штатів Америки в умовах нової фази трансатлантичних відносин. Цей підхід, відомий як derisking (зменшення ризиків), є реакцією на непередбачуваність зовнішньої політики адміністрації Дональда Трампа після його повернення до влади у 2025 році. На відміну від повного розриву зв’язків (decoupling), Європа прагне зберегти партнерство, водночас створюючи надійні альтернативи в ключових сферах: технологіях, енергетиці, фінансах, обороні та ядерному стримуванні.
Повідомляє видання GALERA.NEWS, посилаючись на Forbes.
Процес, який раніше застосовувався переважно щодо Китаю, тепер поширюється на головного союзника. Як зазначають аналітики Politico та The Economist, ключовим тригером стали різкі заяви президента США, зокрема пропозиція щодо Гренландії, а також загрози торговельних обмежень і сумніви в надійності американських гарантій безпеки. Європейські лідери підкреслюють: це не про відмову від США, а про страхування від потенційних ризиків у новій геополітичній реальності.
Технологічний суверенітет та цифрові альтернативи
Одним із найпомітніших напрямків є перехід від американських цифрових сервісів до європейських рішень. Франція оголосила про поетапну заборону використання платформ Zoom, Google Meet та Microsoft Teams для державних службовців, починаючи з 2027 року. Замість них впроваджується національний аналог Visio, розроблений компанією Outscale. У Німеччині активно обговорюється пошук європейської альтернативи аналітичній платформі Palantir, яка має тісні зв’язки з американськими спецслужбами.
Віцепрезидентка Європейської комісії з питань технологічного суверенітету Генна Вірккунен заявила: «Протягом останнього року всі зрозуміли критичну важливість уникнення залежності від однієї країни чи однієї компанії у стратегічно важливих технологічних рішеннях». У приватному секторі також з’являються ініціативи: на Всесвітньому економічному форумі 2026 року була представлена європейська соціальна мережа W — альтернатива платформі X Ілона Маска, з даними, що зберігаються виключно на серверах у ЄС.
Енергетична та фінансова диверсифікація
Після успішного відходу від російських енергоносіїв Європа стикається з новим викликом: США забезпечують понад 25 % імпорту природного газу до ЄС. Для уникнення заміни однієї залежності на іншу Брюссель прискорює укладання довгострокових угод з Катаром, Канадою та Алжиром.
У фінансовій сфері Європейський центральний банк продовжує роботу над цифровим євро, запуск якого планується до 2029 року. Метою є послаблення домінування платіжних систем Visa та Mastercard. Окремо в Німеччині та низці інших країн лунають заклики повернути частину золотих резервів (понад 1200 тонн), що зберігаються у Федеральному резерві США. Депутатка Європарламенту Марі-Аґнес Штрак-Циммерманн зазначила: «У період глобальної невизначеності та непередбачуваної політики більше не можна залишати такий значний обсяг золота за кордоном».
Оборонна автономія та ядерне стримування
Найбільш чутливою сферою залишається оборона. Європейський Союз планує виділити €150 млрд на переозброєння з жорсткою умовою: не більше 35 % компонентів можуть походити з країн поза межами блоку, при цьому США не входять до пріоритетних партнерів. Обговорюється активація статті 42.7 Лісабонського договору як реального механізму колективної оборони в межах ЄС.
Особливу увагу привертає дискусія щодо європейського ядерного стримування. Підкреслюється ерозія довіри до американської ядерної парасольки, що змушує Європу готувати «план Б». Президент Франції Емманюель Макрон активно просуває ідею «європейського виміру» французького ядерного арсеналу. Франція та Велика Британія уклали декларацію про координацію ядерних сил. У Швеції, Німеччині та інших країнах ведуться розмови про спільні європейські ядерні сили або розширення французького потенціалу на весь континент.
Перспективи для повної реалізації
Процес derisking є довгостроковим і потребуватиме років для повної реалізації. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц зазначив, що Європа вчиться «мові силової політики». Попри всі зусилля, трансатлантичний зв’язок залишається фундаментальним: США — найбільший торговий партнер ЄС, а НАТО — основа колективної безпеки.
Водночас нинішня ситуація свідчить про глибокі структурні зміни. Європа переходить від пасивного прийняття американського лідерства до активного формування власної стратегічної автономії. Успіх цього курсу залежатиме від політичної волі держав-членів, фінансових ресурсів та здатності координувати дії в умовах внутрішніх розбіжностей.
