Люди в імміграції, вам знайоме відчуття, що у вас наче немає життя? Бо нове будується дуже повільно, а старого просто вже не існує? Почуваєш себе чужою усюди і розумієш, що хочеться «назад». Але не в Україну, а в те своє життя, якого вже немає і не буде, навіть якби я повернулась.
Ти тут ніхто! Це те, що мі відчуваємо в імміграціі. Це те, від чого хочеться бігти назад, туди де я була кимось.
Шо тоді відбувається з нами? Де ми зависаємо? Чому немає сил та опускаються руки? Так, тут у новій культурі усе потрібно створювати заново: соціальні ролі, досягнення, зв’язки. Але це не означає, що я “ніхто”. Мій диплом у мене точно ніхто не відбирав, і мого досвіду, і моїх знань. Це означає, що моя ідентичність проходить етап оновлення та змін.
Але спочатку давайте спробуємо зрозуміти, в чому різниця між біженцем та мігрантом? А також релокантом? А ще є люді, які зараз попадають під поняття «тимчасовий захист». І це різні статуси та переживання свого оновлення всередині. Чому так?
Розбираємо головні терміни щодо міграції
Іммігрант обирає переїзд у пошуках кращого життя – наприклад, за допомогою запрошення на роботу, проходження навчання або для того, щоб бути ближчим до сім’ї, за межами країни свого походження. Тобто готує заздалегідь документи, оформлює міграційну візу, проходить всі складні етапи легалізаціі.
Біженець – це особа, яка в силу цілком обґрунтованих побоювань стала жертвою переслідувань за ознакою раси, віросповідання, громадянства, приналежності до певної соціальної групи або з політичних переконань. І тому знаходиться поза країною та не може повернутися додому. Це особа, яка біжить від збройного конфлікту чи переслідування. Щоб отримати «паспорт біженця», потрібні документи, що підтверджують факт переслідування на батьківщині: фото, відео, свідчення очевидців.
Особа, яка отримала статус «тимчасовий захист», має можливість перебувати на території країн ЄС, та отримала доступ до державного медичного страхування впродовж 90 днів, доступ до освіти, вільний доступ до ринку праці та право на додаткову допомогу – наприклад, допомогу з житлом. Це зручно, як правило просто, але всі ці права можна отримати тимчасово, тобто наразі до 31 березня 2026 року, можливо цей статус будуть подовжувати ще на рік.
Релокант – це людина, яка переїжджає з одного місця в інше, найчастіше в іншу країну, щоб працювати там, зазвичай, за підтримки роботодавця. Це означає, що всі питання, пов’язані з легалізацією, переїздом, пошуком житла бере на себе роботодавець. Людина мало що змінює – культуру, мову, роботу, статус. Нічого не змінюється, окрім виду з вікна.
В якому стані знаходяться люди в міграції
Ці важливі речі як цеглинки складають наші внутрішні переживання, наше життя. Імміграційний досвід залежить від багатьох змінних – вік, психологічний стан, система підтримки, яка доступна.
Якщо порівнювати мігрантів та біженців, у перших інтеграція в нову країну проходить набагато легше. Біженець знаходиться в стані свідомого та несвідомого тиску з самого початку переселення. Від того, що залишилося на батьківщині – друзів, батьків, які хворіють. Та від тих, хто «дарував милість» залишитися на приймаючій землі.
Людина відчуває гнів на тих, хто принудив поїхати, та провину перед тими, кого він залишив в небезпеці. Поєднання цих факторів перешкоджають інтеграції людини в новій країні.
Переїзд – це завжди втрата! Рідної мови, родини та друзів, запахів та головне – своєї ідентичності. Будь-яке переміщення можна розділяти з точки зору здатності іммігранта чи біженця оплакувати чи чинити спротив процесу скорботи. Така людина, яка оплакує те, що покинула, може сформувати нову ідентичність, яка не є повною капітуляцією перед новою культурою.
Нова ідентичність буде відображатися в реконструйованій репрезентації себе, яка включає інтегровані нові характеристики. Втрата передбачає ідеалізацію, яка допомагає зберегти гарні спогади та внутрішню опору.
Свобода… чи точно ми розуміємо що означає для нас це слово? Бо більшість людей, переїжджаючи з місця на місце, шукає саме свободу!
Жити в кайф? Як хочеться? І не працювати? Життя як вічне свято? Чи щось інше?
І навряд хтось скаже, що бути вільним – це проживати різний стан… Що бути вільним – це вибирати своє життя та місце для життя. Це горювати за своїм минулим, за соціумом, за статусом. Це зміни – безпорадність, пошук нових сенсів, втрата будь-яких орієнтирів.
Більшість з нас шукає не свободу. Більшість з нас шукає зону комфорту! А це вже інша історія, з якої переїзд до іншої країни нас висмикує та заставляє стати на шлях розвитку.
